Вони віддали найдорожче – своє життя, щоб жили ми. Віддаймо шану кожному. З початку війни редакція «33-го» вшановує кожного Героя, що повернувся на щиті.
Дмитро Шевченко
У селищі Ярмолинці попрощалися зі старшим солдатом Дмитром Шевченком, який віддав життя у бою з рашистськими окупантами.
Леонід Собченко
У Летичівську громаду «на щиті» повернувся уродженець села Гречинці Леонід Собченко, який народився 05.08.1975 року. З часу створення Гречинецької місцевої пожежної команди Летичівської селищної ради трудився тут водієм пожежного автомобіля.
У 2024 році поповнив лави захисників України. Захисник тривалий час вважався зниклим безвісти. Леонід Собченко загинув 09.07.2025 року під час виконання бойового завдання на Харківщині.
Лише місяць не дожив до свого 50-річного ювілею.
Ігор Драгусевич
Кам’янець-Подільська громада попрощалася із захисником Ігорем Драгусевичем, який народився 15.05.1983 року. Із січня 2026 року захищав Україну за мобілізацією.
13 червня 2026 року захисник загинув під час ведення бойових дій у районі населеного пункту Майське Краматорського району Донецької області, виконуючи бойове завдання.
Олег Побережний
Маківська громада провела в останню земну дорогу Олега Побережного, 1981 року народження.
Воїн з служив у 47 Окремій механізованій бригаді «Магура».
24 липня 2024 року внаслідок атаки ворожого дрону поблизу населеного пункту Прогрес Покровського району Донецької області Олег отримав поранення, несумісне з життям. Два роки він вважався безвісти зниклим.
Дмитро Сідлецький
«На щиті» повернувся житель Нетішина Дмитро Сідлецький.
Військовий віддав службі в ЗСУ 4 роки та 4 місяці життя.
27 червня 2026 року, під час виконання бойового завдання на Сумщині, отримав поранення внаслідок ураження ворожим FPV-дроном. 41 день захисник боровся за життя, однак 6 серпня 2026 року помер.
Сергій Горобець
У Старокостянтинові провели в останню дорогу Сергія Горобця, 1971 року народження.
Захисника тривалий час вважали зниклим безвісти. Було встановлено, що воїн загинув 5 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Богоявленка Волноваського району на Донеччині.
Владислав Вихівський
Підтвердилася загибель жителя Крупецької громади Владислава Вихівського. Він народився 27 червня 1997 року в Шепетівці.
Пройшов строкову службу, працював водієм “швидкої допомоги”.
31 травня 2024 року добровільно підписав контракт із Національною гвардією України і став до лав військової частини 3043, обійнявши посаду старшого водія роти спеціального призначення.
8 жовтня 2025 року військовослужбовець вирушив виконувати бойове завдання на Схід України, де в районі населеного пункту Новоекономічне понад два місяці тримав оборону.
28 грудня 2025 року зв’язок із ним обірвався. Нещодавно стало відомо, що того дня він загинув у районі Мирнограда.
Оксана Гоголь
У Маківській громаді на Кам’янеччині попрощалися із Оксаною Гоголь. Вона народилася 27 травня 1978 року.
Служила парамедикинею на посаді начальниці медичного пункту ЗСУ у званні старший сержант. Понад 2 роки служила у 8-му окремому гірсько-штурмовому батальйоні 10 окремої гірськоштурмової бригади «Едельвейс».
Причиною смерті жінки стала невиліковна хвороба.
Василь Заневський
Ярмолинецька та Новодунаєвецька громади провели в останню земну дорогу уродженця Новодунаєвецької громади та жителя Ярмолинеччини Василя Заневського.
Василь Заневський народився 26 листопада 1984 року на станції Дунаївці. Професійну освіту Василь здобув у Балинському професійно-технічному училищі. Тривалий час працював на залізниці, їздив на заробітки до столиці, а також до сусідньої Польщі.
Службу проходив спочатку у складі роти охорони, а потім у березні 2025 року був переведений у бойову частину, став морським піхотинцем. Тривалий час вважався зниклим безвісти. Нещодавно результати ДНК-експертизи підтвердили загибель Героя.
Василь Заневський загинув 6 травня 2025 року під час виконання бойового завдання.
Йому навіки залишиться 40.
Андрій Христофоров
До Дунаєвецької громади «на щиті» повернувся воїн Андрій Христофоров.
Народився захисник 21 квітня 1986 року в селі Іванківці.
У червні 2024 року долучився до війська. Наприкінці липня цього ж року захисник зник безвісти. Лише нещодавно ДНК-експертиза підтвердила його загибель. Герой загинув 30 липня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Залізне Бахмутського району Донецької області.
Воїну навіки залишиться 38.
Роман Гук
Поліг на війні житель села Добряни Городоцької громади Роман Гук.
Народився 28 лютого 1981 року.
Захисник служив у лавах парашутно-десантного батальйону військової частини А1126.
Загинув військовослужбовець 20 серпня 2024 року поблизу населеного пункту Новогродівка Покровського району на Донеччині.
Андрій Синиця
У Хмельницькій громаді попрощалися із молодшим сержантом Андрієм Синицею, який народився 04.11.1969 року. Андрій після мобілізації був на навчанні, потім служив у Сумах, Дніпрі.
Захисник помер 1 серпня 2026 року у військово-клінічному центрі Західного регіону під час лікування травми, отриманої на Донеччині.
Йому назавжди 56 років.
Володимир Огороднік
У Хмельницькому попрощалися з Володимиром Огородніком, який народився 24.10.1970 року. До мобілізації Володимир працював різноробочим.
У 2024 році його мобілізували. Служив у 68 окремій єгерській бригаді.
Більше двох років вважався зниклим безвісти. Загибель підтвердила ДНК-експертиза. Володимир Огороднік загинув 26 липня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Йому навіки 53 роки.
Василь Лазуткін
У Хмельницькому попрощалися із Василем Лазуткіним, який народився 14.11.1974 року. Захисника мобілізували у 2024-му. Служив у 214-му окремому штурмовому батальйоні OPFOR. Того ж року зник безвісти. Нещодавно його загибель підтвердила ДНК-експертиза.
Загинув Василь Лазуткін 31 травня 2024 року під час виконання військового обов’язку поблизу населеного пункту Костянтинівка Покровського району Донецької області.
Йому було 49 років.
Андрій Томчишин
У Хмельницькому провели в останню земну дорогу захисника Андрія Томчишина, який народився 27.04.1982 року. Андрій добровільно став на захист України 24 лютого 2022 року. Вважався зниклим безвісти. Згодом його визнали загиблим 25 березня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Дружба Бахмутського району Донецької області.
Йому було 42 роки.
Євгеній Криницін
У Хмельницькому в останню дорогу провели 47-річного Євгена Криниціна.
Він народився 19 вересня 1976 року в селі Редвинці Хмельницького району.
У цивільному житті працював на будівництвах.
Службу проходив у складі 67-ї мотопіхотної бригади. Близько трьох років вважався зниклим безвісти. Загибель підтвердила ДНК-експертиза.
Євгеній Криницін загинув 29 жовтня 2023 року на Куп’янському напрямку.
Йому навіки 47 років.
Володимир Шпичко
У Хмельницькій громаді попрощалися з солдатом Володимиром Шпичком.
Він народився 28 лютого 1979 року. В мирному житті чоловік був будівельником.
До війська Володимир долучився у 2023 році. Служив у 144-й окремій механізованій бригаді. Більше двох років вважався зниклим безвісти. Загибель підтвердила ДНК-експертиза.
Володимир Шпичко загинув 19 червня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Йому навіки 45 років.
Юрій Марчук
В Улашанівській громаді провели в останню дорогу головного сержанта Юрія Марчука.
Юрій народився 26 лютого 1976 року у селі Іванівка.
Із 2015 року до моменту призову працював водієм у ТОВ «Епіцентр К».
У серпні 2024 року Юрій долучився до лав Збройних сил України. Захищав країну на різних напрямках, зокрема на Луганщині.
Був визнаний зниклим безвісти. Нещодавно результати ДНК-експертизи підтвердили загибель захисника.
Герой загинув 10 січня 2025 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Білогорівка Луганської області.
Йому навіки залишиться 48.
Володимир Пророченко
У Старокостянтинівській громаді попрощалися із старшим солдатом Володимиром Пророченком, який близько року вважався зниклим безвісти.
Герой загинув 25 липня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області.
Герою навіки залишиться 39.
Максим Тритяк
У Старокостянтинівській громаді провели в останню земну дорогу захисника Максима Тритяка.
Військовий загинув 31 липня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Олексієво-Дружківка Донецької області.
Йому назавжди залишиться 30 років.
Сергій Вільчинський
У Кам’янець-Подільській громаді провели в останню земну дорогу захисника Сергія Вільчинського.
До лав Збройних сил України він долучився у вересні 2024 року. Захисник був водієм 2-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону.
Життя воїна обірвалося 31 липня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Краматорськ Донецької області.
Йому назавжди 43 роки.
Юрій Дильовий
У Ярмолинецькій громаді провели в останню земну дорогу воїна Юрія Дильового, жителя села Кадиївка.
Юрій народився 22 серпня 1986 року у Кадиївці.
У 2015-2016 роках ставав на захист України на Сході держави. Виконував завдання у найгарячіших районах, зокрема поблизу Лисичанська, де отримав важку контузію внаслідок ворожого обстрілу.
У 2023 році він вдруге став до лав Збройних сил України. Захищав країну на Покровському, Запорізькому та інших напрямках фронту. Опанував спеціальність пілота дронів, був навідником самохідної артилерійської установки «Гвоздика», мав досвід командування підрозділом.
Внутрішні опіки легень спричинили онкохворобу, яку не одразу вдалося виявити. Після шпиталю Юрій все ж повернувся у частину, продовжив службу У червні цього року у важкому стані прибув до Хмельницького на лікування.
Серце захисник зупинилося 31 липня 2026 року.
Йому назавжди залишиться 39 років.
Сергій Вільгуш
До Ярмолинеччини на вічний спочинок повернувся захисник Сергій Вільгуш.
Сергій народився 28 травня 1989 року у селі Васильківці. Вступив до Хмельницького профтехучилища № 4, де здобув робітничу професію.
У серпні 2024 року чоловік долучився до лав Збройних сил України. Службу проходив у бойовій бригаді. Боронив країну на Донецькому напрямку.
Вважався безвісти зниклим. ДНК тест підтвердив загибель Сергія 28 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Шахтарське Донецької області.
Герою навіки залишиться 35.
Віталій Ярошевський
Красилівська громада провела до місця останнього спочинку захисника Віталія Ярошевського.
Віталій народився у селищі Стара Ушиця. Згодом сім’я переїхала до Красилова. Вступив до Київського національного університету ім. Тараса Шевченка на факультет «Комп’ютерні науки і кібернетика». Згодом Віталій переїхав до Нікополя, де працював викладачем в одному з вишів. У 2005 році чоловік переїхав до Красилова і продовжив працювати у сфері програмування.
У червні 2025 року Віталій долучився до лав Збройних сил України. Він був механіком-телефоністом розрахунково-аналітичної групи роти радіаційно-хімічно-біологічного захисту.
Серце воїна навіки зупинилося 28 липня 2026 року в реанімаційному відділенні Рівненської обласної клінічної лікарні.
Воїну навіки залишиться 54.
Микола Островський
Ямпільська громада попрощалася із захисником Миколою Островським.
Микола народився 21 січня 1970 року. Проживав у селі Лепесівка.
Попри проблеми зі здоров’ям, чоловік добровольцем долучився до лав Збройних сил України. Був учасником АТО. Під час повномасштабного вторгнення доєднався до тероборони. Згодом продовжив службу у війську на посаді рядового ремонтно-відновлювального батальйону 24 окремої механізованої бригади імені Короля Данила Галицького.
Воїн помер 2 серпня 2026 року після тривалого лікування хвороб, отриманих під час служби.
Воїну навіки залишиться 56.
Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився в пам’яті поколінь.
Вічна пам’ять та слава Героям Хмельниччини!
Поділіться цим дописом, щоб більше людей згадали імена наших захисників.