Питання хвилини мовчання в Україні стало особливо важливим після початку повномасштабної війни. Коли кожного дня країнавтрачає військових та цивільних людей, і потреба в спільному вшануванні цих втрат стала важливоюдля суспільства. Саме тому президент України, Володимир Зеленський, підписав Указ Президента України №143/2022 «Про загальнонаціональнухвилину мовчання за загиблими внаслідок збройноїагресії Російської Федерації проти України». Цейдокумент передбачає проведення хвилинимовчання щодня о 09:00 годині, та її обов’язковеоголошення у всіх засобах масової інформації, забезпечення проведення органами влади та в закладах освіти.
Проте запровадження хвилини мовчання на загальнонаціональному рівні відбулося не одразу. Важливу роль відіграла ГО «Вшануй», а також іншігромадські організації, які працювали над цим. Організація неодноразово зверталася до органіввлади з ідеєю зробити хвилину мовчаннящоденною та обов’язковою для всієї країни.
Одним із перших кроків стало поданнядепутатського запиту народною депутаткоюНаталією Піпою. Вона запропонувала організуватихвилину мовчання на державному рівні, але з першого разу цю ініціативу не підтримали. Під час голосування у Верховній раді за направленнязапиту до президента не вистачило голосів. Цейзапит підтримали лише 192 депутати із необхідних226. Важливо зазначити, що сама депутатка навітьне знала, що її запит розглядатимуть саме в цеймомент, адже порядок денний не був чіткодеталізований.
Після голосування ГО «Вшануй» у своїхсоціальних мережах опублікувала звернення, в якому подякувала для депутатів, які підтрималиініціативу, і попросили подальшої підтримки. Вони наголосили, що планують і надалі працювати над цим питанням, адже Наталія Піпа готує новийзапит до парламенту. Згодом ініціативу подали щераз і цього разу Верховна рада погодила рішенняпісля чого її передали на підпис президенту України.
Що означає хвилина мовчання
Відповідно до проєкту, розробленогоУкраїнським інститутом національної пам’ятіспільно з ГО «Вшануй» та за участі Київськоїшколи економіки, хвилина мовчання визначаєтьсяяк ритуал подяки, пошани та пам’яті за загиблими у російсько-українській війні. Її метою є усвідомитиціну боротьби за свободу та незалежність.
Ритуал складається з двох частин: текстової – коли її оголошують, та практичної. Практична частина передбачає обов’язкову зупинку руху, роботи чи будь-якої діяльності. Також можутьвикористовуватися жести пошани, такі як схилянняголови або прикладання руки до серця.
Місцеві ініціативи вшанування пам’яті
В Україні формується практика публічноговшанування, але рівень її сприйняття та дотримання залишається нерівномірним. У різнихмістах ініціативи, спрямовані на нагадування про цю традицію, реалізуються за участі громадськихорганізацій та локальних спільнот, зокрема руху«Вшануй».
Найбільш поширеним форматом є акції-нагадування. У Черкасах акції проходять під гаслом«Вимкни двигун - вшануй героїв» і орієнтованівони на водіїв та перехожих. У Хмельницькому до таких ініціатив регулярно долучаються волонтери й родини загиблих, а у Львові практику підтримує і місцевий бізнес – деякі заклади щодняпризупиняють роботу о 9:00.
Ці ініціативи охоплюють щонайменше 26 населених пунктів - як у великих містах, так і в менших громадах серед яких Київ, Дніпро, Харків, Суми, Одеса, Львів, Вінниця, Черкаси, Рівне, Миргород, Ужгород, Чернігів, Полтава, Олександрія, Ірпінь, Івано-Франківськ, Тернопіль, Кривий Ріг, Луцьк, Житомир, Миколаїв, Бровари, Запоріжжя, Хмельницький та Біла Церква, протерівень їх підтримки залишається нерівномірним.
Як зазначає співзасновниця ГО «Вшануй»Катерина Даценко:
«Стрий, Запоріжжя, Львів, Біла Церква, Вінниця вже інтегрували хвилинумовчання у громадський простір. Люди активно долучаються до ініціатив або створюють свої. Є над чим працювати, але спільнота та влада готовіпідтримувати розвиток цих практик. Миргород, Рівне, Суми, Хорол, Одеса, Коростишів, Дніпро, Харків, Кропивницький – тут є невелика, але активна група мешканців, яка підтримує акції. Часто люди ще не до кінця розуміють, навіщопотрібна хвилина мовчання. Полтава, Черкаси, Чернігів, Сокаль, Павлоград, Хмельницький, Вишгород, Івано-Франківськ, Олександрія, КривийРіг. Тут акції відвідує мало людей.»
Роль влади і громади у впровадженні
Досвід окремих міст свідчить, щорезультативність таких ініціатив значною міроюзалежить від системності їх проведення, взаємодії з місцевою владою та рівня залученості громади. Прикладом є Львів, де з листопада 2024 року хвилину мовчання почали послідовно долучати у міський простір.
У місті акції відбувалися регулярно – двічі на тиждень, а за потреби й частіше. Організаторитакож оперативно реагували на проблеми. Труднощі з відсутністю озвучення у публічнихпросторах, недотримання практики окремимизакладами чи транспортом вирішувались через комунікацію з владою.
Суттєву роль також відіграли ЗМІ, які сприялиформуванню культури пам’яті. Завдяки цьомухвилина мовчання сприймається як усталенасоціальна норма.
Як українці дотримуються хвилини мовчання
Щоб оцінити реальний стан поширення та сприйняття хвилини мовчання в Україні, ГО «Вшануй» спільно з проєктом «Витоки» від ZagoriyFoundation було проведено системне дослідження. Воно показало, що станом на жовтень 2025 року 68% респондентів дотримуються хвилинимовчання, тоді як 74% знають про неї. Найбільшедотримуються жителі Закарпаття, Прикарпаття та Галичини, найменше – у Запоріжжі. Цедослідження показало, що прості та повторюваніпрактики закріплюються найсильніше.
Загальнонаціональна хвилина мовчанняпоступово стає важливим елементом культурипам’яті в Україні, але рівень її дотриманнязалишається нерівномірним у різних регіонах. Попри те, що є указ, ключовим чинникомефективності цього ритуалу є не лише формальневпровадження, а й реальна участь громадян та підтримка місцевої влади. Через це, потрібно забезпечити однакове дотримання хвилинимовчання в усіх регіонах України. Органи місцевоївлади мають не лише формально виконувативимоги указу, а й інтегрувати цю практику у повсякденне життя громад – через транспорт, заклади освіти та бізнес. Також потрібнопояснювати суспільству значення хвилини мовчання як акту спільної відповідальності, а не лише індивідуальної пам’яті. До цього мають бути активно залучені ЗМІ та громадські організації.
