Інтерес громади до потенційно відумерлої спадщини ще не означає спору про право – Верховний Суд змінив підхід

Саме по собі заперечення міської ради проти встановлення факту проживання заявника зі спадкодавцем однією сім’єю, можливість у майбутньому визнати спадщину відумерлою або навіть сплив одного року з дня відкриття спадщини ще не означають, що між заявником і територіальною громадою виник спір про право. До такого висновку дійшла Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, відступивши від низки попередніх правових позицій.

Сусід став членом родини, а після його смерті виникло питання про спадщину

Справа розпочалася із заяви чоловіка про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до його смерті.

Як установили суди, померлий був сусідом заявника. Із 2015 року він виконував за плату різні господарські роботи в його домоволодінні.

Наприкінці 2015-го – на початку 2016 року чоловік переїхав до будинку заявника, оскільки його власне житло було непридатним для проживання та не мало опалення.

За встановленими судами обставинами, відтоді він фактично став членом сім’ї заявника. Вони проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, а померлий періодично працював і вкладав зароблені кошти у сімейний бюджет.

Мати майбутнього спадкодавця у 2019 році склала заповіт, за яким належний їй житловий будинок із господарськими будівлями заповіла у рівних частках своєму сину та заявнику.

Після її смерті заявник прийняв належну йому за заповітом частину спадщини.

Згодом помер і її син. Заявник оплатив витрати на його поховання. Раніше він також займався похованням матері померлого та його рідного брата.

Після смерті чоловіка відкрилася спадщина, до складу якої входила частина житлового будинку.

Заявник у встановлений строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, після чого була заведена спадкова справа.

Однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність документів, які підтверджували б необхідні для оформлення спадкових прав обставини. Тому заявник звернувся до суду, щоб встановити факт проживання зі спадкодавцем однією сім’єю протягом не менш як п’яти років.

Районний та апеляційний суди підтримали заявника

Орджонікідзевський районний суд міста Харкова заяву задовольнив та встановив факт проживання заявника зі спадкодавцем однією сім’єю понад п’ять років до відкриття спадщини.

Суд виходив із того, що спільне проживання тривало з 2016 року до смерті спадкодавця.

Харківський апеляційний суд залишив це рішення без змін.

Апеляційний суд, зокрема, зазначив, що спору щодо спадщини у цій справі немає: заявнику необхідно встановити юридичний факт спільного проживання зі спадкодавцем для подальшого оформлення спадкових прав.

Харківська міськрада звернулася до Верховного Суду

Харківська міська рада наполягала, що справа не могла розглядатися в окремому провадженні.

Міськрада посилалася на статтю 1277 ЦК України та стверджувала: якщо немає інших спадкоємців, територіальна громада має інтерес щодо можливого визнання спадщини відумерлою. На думку ради, це означало існування спору про право, а тому заяву про встановлення факту необхідно було залишити без розгляду та вирішувати питання в позовному провадженні.

Окрім процесуального питання, міськрада заперечувала й проти висновків судів щодо доказів.

Зокрема, вона звертала увагу на різні зареєстровані місця проживання заявника та спадкодавця і вважала недостатніми докази ведення ними спільного господарства та існування сімейних відносин.

Саме питання про співвідношення інтересу територіальної громади щодо потенційно відумерлої спадщини та можливості встановити необхідний для спадкування факт в окремому провадженні стало ключовим для Об’єднаної палати КЦС ВС.

Коли встановлення юридичного факту можна розглядати в окремому провадженні

Верховний Суд нагадав: окреме провадження призначене для підтвердження юридичних фактів та неоспорюваних прав.

Якщо із заяви вже вбачається спір про право, суд має відмовити у відкритті провадження. Якщо такий спір буде виявлено під час розгляду справи – заяву необхідно залишити без розгляду.

Однак для цього спір про право повинен існувати реально, а не гіпотетично.

У спадкових справах судам необхідно з’ясовувати, між ким саме існує спір, хто є спадкоємцем і хто оспорює право заявника на прийняття спадщини.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від встановлення певного юридичного факту і між спадкоємцями немає спору, цей факт може встановлюватися за правилами окремого провадження.

Чому інтерес міськради ще не означає спору про спадщину

На цьому питанні Об’єднана палата зробила головний акцент.

Стаття 1277 ЦК України передбачає, що за відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від неї орган місцевого самоврядування зобов’язаний звернутися до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.

Таку заяву можна подати після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Але, як наголосив Верховний Суд, із цього не випливає, що територіальна громада стає спадкоємцем або набуває право на майно вже з моменту смерті спадкодавця чи після спливу одного року.

Територіальна громада не є спадкоємцем за законом або заповітом.

Чинна редакція статті 1277 ЦК України покладає на орган місцевого самоврядування публічний обов’язок звернутися до суду за наявності встановлених законом умов.

Спадщина переходить у власність територіальної громади лише після її визнання судом відумерлою.

Отже, до такого судового рішення у територіальної громади немає вже набутого суб’єктивного цивільного права на спадкове майно, яке могло б саме по собі перебувати у спорі з правом особи, що претендує на спадкування.

Заперечення міськради також не створюють спір автоматично

Верховний Суд окремо звернув увагу: територіальна громада може мати юридичну заінтересованість у результаті справи.

Саме тому орган місцевого самоврядування може бути залучений як заінтересована особа, подавати докази, надавати пояснення та заперечувати проти встановлення заявленого факту.

Проте заінтересованість не є тотожною спору про право.

Тому ані участь територіальної громади у справі, ані її заперечення проти заяви, ані посилання на можливе майбутнє визнання спадщини відумерлою не можуть автоматично означати, що справа повинна перейти з окремого до позовного провадження.

Навіть заява про відумерлу спадщину не є автоматичним критерієм

Об’єднана палата роз’яснила, що навіть сам факт звернення органу місцевого самоврядування із заявою про визнання спадщини відумерлою не є самостійною і достатньою підставою для висновку про існування спору про право.

Так само не має вирішального значення і відсутність такої заяви.

Обидві обставини суд може враховувати, однак вони не повинні механічно визначати вид судового провадження.

Головне питання для суду – що саме він фактично вирішує. Якщо йдеться лише про підтвердження юридичного факту, необхідного особі для подальшого оформлення спадщини, справа за загальним правилом може розглядатися в окремому провадженні.

Якщо ж під виглядом встановлення факту фактично вирішується матеріально-правовий спір щодо спадкового майна, необхідне позовне провадження.

Встановити факт проживання – ще не означає визнати право на спадщину

ОП КЦС ВС наголосила на принциповій різниці між встановленням юридичного факту та вирішенням спору про спадкове право.

Коли суд встановлює факт проживання особи зі спадкодавцем однією сім’єю протягом п’яти років, він не визнає за цією особою право власності на спадкове майно, не видає свідоцтва про право на спадщину, не визначає остаточно коло спадкоємців та не вирішує питання про визнання спадщини відумерлою.

Таке рішення лише підтверджує одну з юридичних передумов, яка може мати значення для подальшого оформлення спадщини.

Подальше оформлення спадщини здійснюється в нотаріальному порядку, а за наявності спору щодо спадкового права – у позовному провадженні.

Верховний Суд закликав розмежовувати встановлення юридичного факту як передумову реалізації спадкового інтересу та безпосереднє вирішення спору про спадкове право.

Хто може бути спадкоємцем четвертої черги

Верховний Суд також нагадав про критерії проживання зі спадкодавцем однією сім’єю.

Особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до відкриття спадщини, належать до четвертої черги спадкоємців за законом.

При цьому йдеться не лише про чоловіка та жінку, які жили разом без реєстрації шлюбу.

Таке право можуть мати й інші особи, якщо вони дійсно становили сім’ю: спільно проживали, були пов’язані спільним побутом та мали взаємні права й обов’язки.

Для підтвердження таких відносин можуть враховуватися показання свідків про спільне проживання та ведення побуту, документи щодо місця реєстрації або фактичного проживання, фотографії, документи про придбання майна для спільного користування, докази витрачання коштів на спільні цілі та інші письмові докази.

Відсутність однакової реєстрації місця проживання не стала вирішальною

У цій справі суди встановили, що спадкодавець із 2016 року жив разом із заявником, фактично був членом його сім’ї, вони мали спільний бюджет та вели спільне господарство.

Свідки також підтвердили їхнє спільне проживання до смерті спадкодавця.

Суди врахували й інші обставини, зокрема заповіт матері спадкодавця на користь її сина та заявника, а також те, що заявник займався похованням самого спадкодавця, його матері та брата.

За сукупністю доказів суди визнали доведеними спільне проживання, ведення спільного господарства і побуту та наявність взаємних прав і обов’язків понад п’ять років.

Об’єднана палата КЦС ВС погодилася з цими висновками.

При цьому Суд окремо відхилив аргумент щодо різної реєстрації місця проживання.

Сама лише відсутність реєстрації заявника за місцем проживання спадкодавця не доводить, що вони фактично не проживали разом, якщо це підтверджується іншими належними та допустимими доказами.

ОП КЦС ВС відступила від попередньої практики

Одним із ключових аспектів постанови стало те, що Об’єднана палата КЦС ВС прямо відступила від низки попередніх висновків Верховного Суду.

У попередній практиці застосовувався підхід, за яким інтерес органу місцевого самоврядування у можливому визнанні спадщини відумерлою, його заперечення проти встановлення юридичного факту або сплив року з часу відкриття спадщини могли свідчити про існування спору про право та необхідність розгляду питання в позовному провадженні.

Об’єднана палата відступила від відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 643/14985/18-ц, № 554/1618/21, № 389/803/24, № 475/49/25, № 641/683/23 та № 755/1235/24.

Новий підхід полягає в тому, що суд повинен встановлювати реальний спір щодо конкретного суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, а не виходити лише з передбаченої законом можливості переходу спадкового майна до територіальної громади.

Який правовий висновок сформулювала Об’єднана палата

ОП КЦС ВС дійшла висновку, що між особою, яка згідно із законом може бути віднесена до певної черги спадкоємців і звернулася в порядку окремого провадження із заявою про встановлення юридичного факту для подальшого оформлення спадщини, та територіальною громадою до моменту визнання спадщини відумерлою не виникає спору про вже наявне суб’єктивне цивільне право громади на спадкове майно.

Свідченням наявності такого спору не можуть самі по собі бути ані відсутність інших спадкоємців, ані сплив одного року з часу відкриття спадщини.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від встановлення певних фактів і відсутній спір з іншими спадкоємцями, особа може звернутися із заявою про встановлення цих фактів, яка розглядається за правилами окремого провадження.

Подання або неподання територіальною громадою заяви про визнання спадщини відумерлою має враховуватися судом лише як одна з обставин і не є самостійним вирішальним критерієм.

Визначальним є те, чи обмежується справа встановленням юридичного факту, чи в ній фактично вирішується матеріально-правовий спір щодо спадкового майна.

Що вирішив Верховний Суд

У справі № 644/2440/24 заявник у визначений законом строк подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, а його звернення до суду було спрямоване на встановлення юридичного факту, необхідного для подальшого оформлення спадкових прав.

Доказів звернення Харківської міської ради до суду із заявою про визнання цієї спадщини відумерлою матеріали справи не містили.

Водночас у межах справи про встановлення факту суди не вирішували питання про право власності на спадкове майно.

Об’єднана палата КЦС ВС також погодилася з висновком попередніх судів про доведеність проживання заявника зі спадкодавцем однією сім’єю понад п’ять років.

У результаті касаційну скаргу Харківської міської ради залишено без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 1 травня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 6 березня 2025 року – без змін.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.