Все має свій першопочаток. 15 квітня 2025 р. – відправна дата в історії Батурина, адже у цей день 400 років тому польський шляхтич Стахурський отримав привілей на його будівництво. Це було у 1625 році… Так розпочалася історія ранньомодерного Батурина, що менш ніж за півстоліття з невеликого польського форпосту на Путивльському рубежі перетворився на осідок українських гетьманів.
Батуринський замок було зведено на місці запустілого давньоруського городища. Він знаходився на мисі високої лівобережної тераси Сейму і це робило його неприступним з боку річки. На кутах мису розмістили дерев’яні башти. З боку відкритої рівнини викопали рів, а із видобутої землі насипали вал, на гребені якого встановили дубовий частокіл.
Саме замок був укріпленим осердям міста, головною оборонною дільницею, цитаделлю. Другу лінію укріплень, що пролягла на південний захід від замку, було зведено польськими володарями міста десь у середині 1630-х років. Дводільна Батуринська фортеця з укріпленнями мала площу 24,5 га і була однією з найбільших на Лівобережжі.
Здавалося б, все логічно, поляки заснували місто та й назвали його в честь свого короля – Стефана Баторія. Батурин і Баторій – спільнокореневі, на перший погляд, слова, та й було колись – панували поляки і над Чернігівщиною… Це коли вдуматися. Більшості ж ця історія видається ще простішою – сам король Баторій взяв і заснував це місто, не дарма ж воно згодом стало відомою гетьманською столицею! Погляньмо на цю історію ближче!
Угорець, трансільванський князь Стефан Баторій був королем польським і великим князем литовським 10 років, з 1576 по 1586 рік, – поки не помер. Є версія, що цей король був основоположником українського реєстрового козацтва, для якого формально вважався першим гетьманом. Проте цю версію спростовують ряд істориків. Уславився Баторій своєю боротьбою з Московським царством під час Лівонської війни, у якій йому допомагали і козаки. Але в часи правління Баторія корінні Чернігово-Сіверські землі входили до складу Московської держави! І Москва володіла цими землями понад 100 років – від 1508 р., коли вона «відбила» їх у Литовського князівства, і до 1618 р. – коли за Деулінським перемир’ям Чернігівський, Новгород-Сіверський, та Стародубський повіти і Смоленщина повернулися до складу Речі Посполитої. Ви ж не будуєте собі хату у чужому дворі? Та й король Баторій теж не засновував місто на території іншої держави.
Отримавши собі у 1618 р. чималі і практично не заселені простори, польський уряд задумався над створенням на східному прикордонні ефективної системи оборони. За умови хронічного браку готівки в державній скарбниці Речі Посполитої було прийнято рішення надавати тут земельні володіння на ленному праві, в рахунок майбутньої служби. Створення системи ленного землеволодіння спиралося на три оборонні замки регіону: Чернігів, Новгород-Сіверський та – з 1625 р. – Ніжин. Особи, що отримали ленне право на значну кількість волок землі (волока – старовинна міра площі. 1 волока – 21,36 га), будували власний оборонний замочок. Одним із таких «замочків» і став Батурин. Будівництво його велося кілька років, а з 1629 р. Батурин вже сам став колонізаційним центром мікрорегіону: сюди за закликом польської влади збиралися поселенці для переселення в урочище Конотоп.
Але повернімось до Баторія. Ще наприкінці 19 століття історик Олександр Лазаревський довів, що легенду про заснування Батурина королем Баторієм пустив у обіг польський письменник Веспасіян Коховський (1633–1700), що справив значний вплив на українське історіописання другої половини 17–18 століття. У першу чергу ця легенда опинилася у місцевих «хронічках», а потім перейшла до різних, навіть вельми серйозних творів. Коховському повірили на слово не лише козацькі літописці й автор «Історії Русів», але й М. Маркевич, М. Костомаров, Філарет (Гумілевський) та інші дослідники.
А що Батурин? Під час розкопок було встановлено, що люди жили на його території ще з часів кам’яного віку. За Київської Русі на місці пізнішого польського замку і гетьманської Цитаделі знаходилася укріплена садиба якогось феодала, а навкруги стояли садиби мешканців… Батурина? Мабуть, так, а підтвердити це могли б давньоруські літописи, якби хтось із їхніх авторів записав назву того населеного пункту. Одночасна згадка у польському документі «городища Батурин над Сеймом» і літописного Ніжина дозволяє припустити, що і Батурин зберіг свою первісну назву. Руське діалектне слово «батура» мало значення «дозорна башта».
Наталія Саєнко, історик,
Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця»
Джерело: