"Івасюк був повішений мертвим". Прокурор зробив заяву щодо смерті композитора з Буковини

Слідча експертиза не підтвердила того факту, що буковинський композитор Володимир Івасюк скоїв самогубство. Він фізично не міг цього вчинити.

Про це сказав заслужений юрист України, ексзаступник Генпрокурора України Микола Голомша в етері телеканалу "Еспресо".



"У 2007 році було відновлено слідство у справі загибелі Володимира Івасюка, хоча тоді мене інформували, що справи вже такої немає й вона знищена. Але виявилось, що львів'яни зберегли цю справу, і ми вивчили її. Мені, як слідчому з довготривалим стажем, впало в очі, що Володимир Івасюк ніби то забрався на дерево, затягнув пасок і вчинив само повішення. Але на його взутті не було ніяких слідів того, що він залазив на дерево. На його одежі не було виявлено будь-яких мікрочастин від дерев'яних залишків. Ми навіть не могли уявити, як Івасюк міг сам залізти на дерево, забратися на гілку і вчинити само повішення. Після слідчого експерименту ця версія не підтвердилася", - пояснив Голомша.



За словами ексзаступника генпрокурора України, також було вивчено матеріали медичної справи Володимира Івасюка.

"Виявляється, що рецептура лікування й діагноз різнилися між собою. Настільки нахабно працювала служба КДБ. Нагадаю, що на той час працювала операція "Капкан", яка стосувалася українських діячів. Якщо бачили, що людина харизматична й сіє все українське, то її знищували. Розслідуючи далі цю справу, ми призначили судову експертизу. Експерти наголосили, що Івасюк був повішений мертвим. Наші думки збіглися з думками експертів. Пізніше молода слідча група зі Львова підтвердила те, що Івасюк не міг вчинити самогубство в такий спосіб, як це було описано раніше. Маю для себе конкретне переконання, що Івасюка було знищено службою КДБ, і про це вказували конкретні факти", - наголосив Голомша.





Володимир Михайлович Івасюк народився 4 березня 1949 року в місті Кіцмань Чернівецької області в родині вчителів.

У 1963 році вступив до Київської музичної десятирічки ім. М. Лисенка за спеціальністю альт, навчався першу чверть, з другої чверті через хворобу повернувся до Кіцманя та навчався в середній школі та музичній школі по класу фортепіано.

У 1970 році написав пісні "Червона рута" і "Водограй". Путівку в життя пісням дав ансамбль "Смерічка" Левка Дутковського.

"Червона рута" перемогла на першому всесоюзному фестивалі "Пісня-71". На заключному концерті в Останкіно її виконали солісти ансамблю "Смерічка" Назарій Яремчук, Василь Зінкевич та автор Володимир Івасюк у супроводі естрадно-симфонічного оркестру під керівництвом Юрія Силантьєва. "Червону руту" надрукував тижневик "Україна".

24 квітня 1979 Володимир Івасюк після телефонного виклику вийшов з будинку і більше не повернувся. 18 травня 1979 року його тіло було знайдене повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Похорон Володимира Івасюка 22 травня 1979 року у Львові перетворився на масову акцію протесту проти радянської влади.