Із опіоїдною залежністю та гепатитом С — у штурмовики: чоловік заявив про тяжкі діагнози та оскаржив мобілізацію
Чоловіка визнали придатним до військової служби, а вже наступного дня мобілізували та зарахували до штурмового підрозділу. Він стверджував, що його примусово доставили до ТЦК, а військово-лікарська комісія не врахувала серйозних захворювань, серед яких опіоїдна залежність, гепатит С та токсична енцефалопатія. Натомість у довідці ВЛК зазначили післяопераційну грижу та визнали його придатним до служби.
Чоловік звернувся до суду, вимагаючи скасувати висновок ВЛК, наказ про мобілізацію та звільнити його з військової служби. Однак справа порушила принципове питання: чи можна через суд скасувати вже здійснений призов і повернути людині попередній статус, навіть якщо вона вважає мобілізацію незаконною?
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у справі №160/7660/26 розглянув ці вимоги та пояснив, чому відмовив у позові.
Суть справи
Як встановив суд, 19 січня 2026 року чоловік пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої його визнали придатним до військової служби.
У довідці ВЛК було зазначено діагноз «післяопераційна вентральна грижа» та визначено придатність на підставі статті 55б графи II Розкладу хвороб.
Наступного дня, 20 січня, начальник ТЦК видав наказ про призов чоловіка на військову службу під час мобілізації. Його направили до військової частини, де того ж дня зарахували до списків особового складу та призначили на посаду старшого стрільця-вогнеметника штурмового підрозділу.
Однак чоловік вважав, що мобілізація відбулася з порушенням законодавства.
У позові він зазначив, що 19 січня його примусово доставили до приміщення ТЦК без належної перевірки, вручення повістки та законних підстав.
Крім того, за твердженням позивача, на момент проходження ВЛК він мав підтверджений діагноз F11.22 — психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів із синдромом залежності. Також він посилався на наявність хронічного гепатиту С і токсичної енцефалопатії із судомним синдромом.
Чоловік наполягав, що стан його здоров’я потребував безперервного лікування та міг бути несумісним із проходженням військової служби. На його думку, ВЛК не забезпечила належного обстеження та не врахувала медичні дані, які мали значення для визначення придатності.
Окремо позивач звертав увагу на те, що проходив медичний огляд при ТЦК, в якому не перебував на військовому обліку. Він також посилався на суперечності у військово-облікових даних, зокрема щодо постановки та зняття з обліку.
У зв’язку з цим чоловік просив суд визнати протиправною та скасувати довідку ВЛК, скасувати наказ про його призов і наказ командира військової частини про зарахування до особового складу.
Крім того, він вимагав зобов’язати військову частину звільнити його з військової служби, виключити зі списків особового складу та внести зміни до військово-облікових даних, прибравши відомості про мобілізацію.
Що заявили ТЦК, ВЛК та військова частина
Представники ТЦК заперечували проти позову. Вони зазначали, що чоловік був військовозобов’язаним, за результатами ВЛК його визнали придатним до служби, а підстав для відстрочки від мобілізації встановлено не було.
На думку відповідача, сама по собі незгода особи з результатами медичного огляду або фактом призову не свідчить про незаконність рішень ВЛК та ТЦК.
Військово-лікарська комісія повідомила, що під час огляду 19 січня лікарі перевірили інформацію, наявну з 2020 року в електронній системі охорони здоров’я. За твердженням представників ВЛК, записів про зазначені позивачем тяжкі захворювання, зокрема психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів, у системі не виявили.
Також комісія наголосила, що чоловік не надав паперових медичних документів із відповідними діагнозами та особисто не повідомив лікарів про наявність наркологічної залежності.
ВЛК звернула увагу й на те, що позивач не оскаржував її постанову до ВЛК регіону або Центральної військово-лікарської комісії.
Військова частина також заперечила проти позову. Її представник поставив під сумнів доводи чоловіка щодо стану здоров’я, який унеможливлював проходження служби. Зокрема, військова частина повідомила, що після завершення стаціонарного лікування позивач не звертався за подальшою медичною допомогою, не продовжив лікування та самовільно залишив частину.
Чому суд не скасував висновок ВЛК
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що чоловік проходив медичний огляд у терапевта, хірурга, невропатолога, офтальмолога, оториноларинголога, дерматовенеролога, психіатра та стоматолога.
Відповідні записи у картці обстеження були засвідчені підписами та печатками лікарів.
Також у медичній документації містилися відмітки про результати додаткових досліджень, зокрема серологічних аналізів крові, визначення групи крові та резус-фактора, проведення електрокардіографії.
За результатами дослідження доказів суд не встановив порушень процедури проведення медичного огляду та оформлення його результатів, передбаченої Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони №402.
При цьому суд наголосив, що перевірка законності рішення ВЛК не означає повторного медичного оцінювання стану здоров’я військовозобов’язаного.
Посилаючись на правові позиції Верховного Суду, зокрема у справах №806/526/16, №810/5009/18 та №160/7153/20, суд зазначив, що адміністративний суд не уповноважений самостійно визначати правильність встановлених лікарями діагнозів, оцінювати застосовані ними методи дослідження або вирішувати, якій статті Розкладу хвороб відповідає конкретне захворювання.
Такі питання потребують спеціальних медичних знань і належать до компетенції військово-лікарських комісій.
Натомість адміністративний суд перевіряє законність прийняття відповідного рішення, зокрема дотримання встановленої процедури.
У цій справі позивач, за висновком суду, не надав доказів порушення процедури ухвалення постанови ВЛК. Не встановив таких порушень і сам суд.
Чому важливо було оскаржити рішення ВЛК до комісії вищого рівня
Окрему увагу суд приділив тому, що чоловік не звертався зі скаргою на висновок про придатність до ВЛК вищого рівня.
Суд пояснив, що відповідно до Положення №402 військово-лікарські комісії вищого рівня, зокрема ВЛК регіону та Центральна військово-лікарська комісія, наділені повноваженнями переглядати постанови нижчих комісій.
Саме в межах такого перегляду, на думку суду, можуть оцінюватися доводи щодо повноти медичного огляду, наявності відомостей про захворювання в електронних базах, тривалості огляду окремими спеціалістами та правильності застосування статей Розкладу хвороб.
Проте позивач не звертався до відповідних комісій із вимогою переглянути висновок про його придатність.
У результаті ВЛК регіону або ЦВЛК не приймали рішення щодо його придатності до військової служби за наслідками перегляду оскаржуваної постанови.
Суд дійшов висновку, що позивач не дотримався передбаченої Положенням №402 процедури оскарження результатів медичного огляду, та визнав цю обставину самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Крім того, суд зазначив, що в разі змін або погіршення стану здоров’я передбачена можливість проведення повторного медичного огляду. Однак чоловік не скористався таким механізмом із наданням відповідних медичних документів.
З огляду на встановлені обставини суд визнав оскаржувану довідку ВЛК правомірною.
Чи можна скасувати наказ про мобілізацію, якщо чоловік уже проходить військову службу
Наступним питанням стало те, чи були законні підстави для призову чоловіка та чи можна шляхом скасування відповідних наказів домогтися його звільнення зі служби.
Суд встановив, що на момент мобілізації позивач був військовозобов’язаним, якого ВЛК визнала придатним до військової служби.
Матеріали справи не підтверджували, що на момент призову він не підлягав мобілізації за станом здоров’я або з інших передбачених законодавством підстав. Також не було надано доказів наявності підстав для бронювання.
Суд не прийняв і аргумент про те, що чоловік проходив медичний огляд при іншому ТЦК, ніж той, де перебував на військовому обліку.
Зокрема, суд послався на положення статті 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», згідно з якими призов відповідних категорій військовозобов’язаних і резервістів під час мобілізації здійснюється незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Також суд не встановив належних доказів, які б підтверджували протиправність внесення відомостей про позивача до відповідного реєстру.
За таких обставин суд дійшов висновку, що наказ начальника ТЦК про призов чоловіка на військову службу був правомірним.
Водночас суд розглянув і принципове питання про правові наслідки скасування вже реалізованого наказу про мобілізацію.
Суд наголосив: навіть визнання процедури призову протиправною саме по собі не повертає військовослужбовця до становища, в якому він перебував до мобілізації.
На підтвердження цього висновку суд послався на постанову Верховного Суду від 5 лютого 2025 року у справі №160/2592/23.
У ній Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої процедура призову військовозобов’язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася.
У справі, яку розглядав Дніпропетровський окружний адміністративний суд, чоловіка не лише призвали, а й зарахували до списків особового складу військової частини.
Відтак між ним і державою вже виникли правовідносини проходження військової служби, які регулюються спеціальним законодавством.
Суд пояснив, що звільнення військовослужбовців під час воєнного стану здійснюється на підставах, визначених, зокрема, статтею 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
При цьому законодавство не передбачає автоматичного звільнення з військової служби лише внаслідок скасування наказу про призов.
Тому навіть скасування реалізованого наказу про мобілізацію без ухвалення відповідного рішення про звільнення не забезпечило б відновлення попереднього становища чоловіка.
Саме тому суд не встановив підстав для задоволення вимог про виключення позивача зі списків особового складу військової частини та його звільнення з військової служби.
Що вирішив суд
За результатами розгляду справи Дніпропетровський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що позивач не довів обставин, які давали б підстави для скасування довідки ВЛК, наказу про призов і наказу про зарахування до військової частини.
Суд не встановив порушень процедури медичного огляду, а також законодавчих підстав, які перешкоджали б призову чоловіка на військову службу під час мобілізації.
Водночас суд окремо зазначив, що не оцінював дії працівників ТЦК щодо направлення позивача на ВЛК, оскільки такі дії не були предметом оскарження у цій справі.
Суд повністю відмовив у задоволенні позову.
Отже, довідка ВЛК про придатність, наказ про мобілізацію та зарахування до особового складу військової частини залишилися нескасованими. Вимоги про звільнення чоловіка з військової служби та внесення змін до військово-облікових даних також не були задоволені.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
