Ізмаїл відкриває свою справжню історію: у музейному комплексі презентували виставку про османське минуле міста
25 вересня в Ізмаїльському військово-історичному музейному комплексі відбулося відкриття виставки «На кордонах Порти: історія османського Ізмаїла», приуроченої до 436-ї річниці від дня заснування міста. Експозиція висвітлює ключовий османський період в Історії Ізмаїла – від його розбудови наприкінці XVI сторіччя, як важливого військово-адміністративного та торгівельного центру Османської імперії до кінця XVIII сторіччя. Про подію розповідає “Бессарабія INFORM”.
Головна мета виставки — донести до суспільства й показати справжню історію Ізмаїла без радянських чи імперських міфів та легенд. Організатори прагнуть розвінчати звичні стереотипи, зокрема навколо відомого штурму фортеці Ізмаїл, та продемонструвати правдиву картину подій. Це унікальний шанс для сучасної молоді дізнатися об’єктивні факти про рідне місто, які довгий час навмисно приховувалися або перекручувалися на догоду тогочасній пропаганді.
Матеріали експозиції занурюють відвідувачів у часи, коли місто було невіддільною частиною Блискучої Порти. Виставка умовно поділена на кілька тематичних блоків, вона розташована у трьох залах та нараховує унікальні експонати.
У першому залі висвітлено процес становлення османського Ізмаїла, його містобудівну структуру, а також специфіку соціокультурного та економічного життя мусульманського та християнського населення міста.
Особливої уваги тут заслуговує турецький бунчук XVIII сторіччя – це дерев’яний жезл, оздоблений прикрасами та кінським волоссям, який є відзнакою військової влади та гідності Османської імперії. Також тут представлені бойові прапори, булава, литавра, ядро до мортири та колекція османської зброї.
«Унікальним є першій бюст Мехмеда Хабіші-аги головного управителя придворних покоїв султана Мурада III, який за наказом султана у 1589 році заснував на місці переправи місто Ізмаїл. Другий бюст належить мандрівнику Евлія Челебі, який у XVII столітті детально описав українські землі, зокрема й фортецю Ізмаїл», – розповів директор музейного комплексу Валерій Постернак.
Другий зал присвячений будівництву турками фортеці та її функціонування як стратегічного форпосту на кордонах імперії, а також серії військово-політичних конфліктів другої половини XVIII сторіччя, що вплинули на демографічний та архітектурний вигляд міста.
Третій зал демонструє перебудову турками фортеці після російсько-турецької війни 1787 – 1791 років та російської експансії на Дунаї, що призвела до Кримської війни, через поразку в якій російська імперія у 1856 році була змушена підірвати та зруйнувати фортецю Ізмаїл. В залі також приділено увагу російсько-турецької війні 1877 – 1878 років, яка остаточно завершила османську добу в історії нашого міста.
«Тут ми акцентуємо увагу на тому, що саме турки збудували цю фортецю і після російсько-турецькій війни її переробили. А потім, після відомого штурму, ця фортеця вже дісталася російській імперії і саме на цю добу припадає її зруйнування. Це такий «вклад» російської імперії в нашу історію», – зауважив директор музею.
А ось родзинкою експозиції стала робота видатного французького художника-баталіста XVII століття Жака Куртуа “Бій турецьких вершників з важкою кавалерією”. Історія появи картини в Ізмаїльському музеї виявилася дуже цікавою.
«Аналогів цієї картини в Україні немає, роботи Жака Куртуа зберігаються в таких відомих музеях як «Лувр» та «Ермітаж». До фондів нашого музею вона потрапила у 1950-х роках, коли тут був музей Суворова, і сюди передавалися експонати з «Ермітажу». Помилково його працівники написали в інвентарній картці, що це копія XIX століття. А вже потім наші наукові співробітники цю картину відправляли на реставрацію до Одеського реставраційного центру і в Одеському музеї мистецтв підтвердили, що у них зберігаються ескізи цієї роботи, а сама вона є оригіналом», – розповів директор музейного комплексу.
Також на виставці представлено копію старовинного документа про заснування міста Ізмаїл, а ось оригінал п’ятиметрового сувою зберігається в Музеї ісламського мистецтва в Берліні.
«У документі сказано, що ці землі Султан Мурад ІІІ передає своєму помічнику головному управителю гарему Мехмеду Хабіші-азі для відродження», – роз’яснив Валерій Постернак.
У 2019 році український історик Андрій Красножон та турецький професор Мехмет Тютюнджі віднайшли цей документ у берлінських фондах під час роботи над монографією про історію міста. Тоді ж точну повнорозмірну фотокопію сувою урочисто передали до мерії міста Ізмаїл.
А на вході музею відтепер зустрічає гостей першій міський голова Іван Авраамов, його портрет виконав художник Сергій Денисов. Саме сім’ї Авраамових колись і належала стародавня будівля сучасного історичного музею.
Раніше ми повідомляли: росіяни вночі поцілили шахедами у ресторанно-готельний комплекс та будинки у місті Вилкове
