У День ліквідаторів аварії на ЧАЕС, який відзначається 14 грудня, ізмаїльчани поклали квіти до меморіалу ліквідаторів, вшанувавши подвиг тих, хто пожертвував своїм здоров’ям та життям заради майбутнього багатьох поколінь.

Традиційно вранці 14 грудня мешканці міста зібралися на Привокзальній площі, щоб віддати шану героям-ліквідаторам, які, ризикуючи своїм життям і здоров'ям, зберегли майбутнє для багатьох поколінь.

26 квітня 1986 року сталася найстрашніша в історії людства техногенна катастрофа - аварія на Чорнобильській атомній електростанції. В радіусі 30 кілометрів навколо атомної станції сталося найсильніше радіоактивне забруднення, адже в атмосферу було викинуто понад 190 тонн радіоактивних речовин, і близько 520 небезпечних радіонуклідів. Як наслідок, понад 400 тисяч людей були змушені переселитися.

Наслідки аварії усували люди найрізноманітніших професій: пожежники, енергетики, військовослужбовці, інженери, будівельники, робітники. Їм довелося гасити пожежу після вибуху, виконувати дезактивацію приміщень і проммайданчика станції, а також території навколо. І після цього - проектувати і будувати об'єкт «Укриття», який став саркофагом над зруйнованим енергоблоком, готувати післяаварійний пуск блоків ЧАЕС. Аварію вдалося локалізувати, але багато хто з ліквідаторів катастрофи заплатили за це своїм здоров'ям і життями.

Серед них були наші земляки: пожежники, працівники Ізмаїльського торговельного порту, транспортники, працівники зв'язку, громадського харчування; працівники МВС; військовослужбовці, спеціалісти, покликані через Ізмаїльський військовий комісаріат.

Закінчили будувати саркофаг над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС саме 14 грудня 1986 року. У 2006 році, указом президента України 14 грудня офіційно стало Днем ліквідатора аварії на ЧАЕС.

Ізмаїльчани вшанували пам'ять тих, хто поклав своє життя, рятуючи інших.

Представники міської та районної влади, військові, безпосередні учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС – усі вони по черзі поклали квіти до меморіалу чорнобильцям, схиливши голови за тими, хто не дожив до наших днів, бо ціною свого здоров’я та життя, не задумуючись, рятували прийдешні покоління.