Кандидат до ВРП Андрій Сагайдак назвав відтворення своїх витрат «складним завданням»
Адвокат Андрій Сагайдак претендує на посаду члена Вищої ради правосуддя за квотою Верховної Ради України. До цього він уже намагався перейти від адвокатської практики до суддівської професії — у 2025 році брав участь у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду та пройшов кілька його етапів.
Сагайдак має понад 15 років професійного стажу. У 2010 році він розпочав роботу юристом, з листопада того ж року працював помічником адвоката, а згодом — адвокатом. Із 2020 року працює в адвокатському об’єднанні «Віднягін і партнери», а з червня 2025 року за сумісництвом обіймає посаду головного юрисконсульта ТОВ «Інвестиційне партнерство».
У мотиваційному листі кандидат пояснює своє бажання працювати у ВРП, зокрема, досвідом адвокатської практики та власною участю в суддівському доборі. Він зазначає, що під час роботи адвокатом стикався з тим, що вважає неналежною поведінкою суддів, а участь у конкурсі на посаду судді дала йому можливість оцінити переваги та недоліки чинної процедури добору.
Серед іншого Сагайдак пропонує змінювати процесуальне законодавство, спираючись на практику ЄСПЛ, удосконалити процедуру відводу судді та навіть законодавчо обмежити кількість судових засідань в одній справі. Сам кандидат наголошує, що ніколи не був суддею чи прокурором, але вважає відсутність такого досвіду сумісною з роботою у ВРП.
На початку співбесіди члени Етичної ради зосередилися на співвідношенні доходів кандидата та його витрат. За озвученими під час співбесіди даними, задекларований дохід Сагайдака за 2010–2016 роки становив орієнтовно 193,1 тис. грн. Водночас у 2011 році він придбав мотоцикл Ducati Super Sport 400 за 35 865 грн, а у 2016 році — Seat Ibiza за 186 150 грн. Ще один мотоцикл вартістю 10 тис. грн кандидат придбав у 2008 році, коли був студентом. Сагайдак підтвердив наведені відомості.
Пояснюючи походження коштів на перший мотоцикл, Сагайдак розповів, що під час навчання підробляв улітку, зокрема на будівництві та в охороні місцевого ринку. За його словами, за таку роботу йому платили готівкою. Конкретної суми заробленого він не назвав, оскільки, за його словами, вже її не пам’ятає. На запитання про сплату податків із цих підробітків кандидат відповів, що, найімовірніше, їх не сплачував, пояснивши це тим, що тоді був студентом і не розумів відповідних вимог.
Наступний мотоцикл — Ducati — Сагайдак придбав у 2011 році. За його словами, попередній китайський мотоцикл він передав іншій особі разом із техпаспортом без переоформлення права власності та отримав за нього близько 10 тис. грн. Ще 20 тис. грн кандидат позичив у свого тодішнього роботодавця. Сагайдак повідомив, що документи щодо цієї позики збереглися протягом приблизно 15 років і він надав Етичній раді копії договору та квитанцій. Решту необхідних коштів, за його поясненням, він додав із власних заощаджень; також припустив, що йому міг хтось допомогти.
Члени Ради звернули увагу, що кандидат одночасно характеризував свої повсякденні витрати як такі, що були приблизно на рівні прожиткового мінімуму. У відповідь Сагайдак пояснив, що частину коштів заощаджував ще зі студентських років, підробляв і міг відмовлятися від інших покупок, щоб відкласти гроші, зокрема на кращий мотоцикл.
Окрему увагу Етична рада приділила придбанню Seat Ibiza у 2016 році. Сагайдак пояснив, що на той час уже мав стабільну заробітну плату, проте власних грошей для придбання автомобіля не вистачало. Необхідну частину суми, за його словами, він позичив у друзів без розписок, а потім поступово повертав борги із зарплати.
Коли члени Ради попросили назвати конкретних людей, у яких він позичав гроші, та суми позик, Сагайдак цього зробити не зміг. Він пояснив, що минуло близько десяти років, позики документально не оформлювалися, а точного розміру власних заощаджень на той момент він також не пам’ятає.
«Не пам’ятаю, не можу просто», — відповів кандидат на запитання, чи може він під час співбесіди назвати, в кого і скільки позичив.
Члени Етичної ради також намагалися з’ясувати загальний обсяг його повсякденних витрат у відповідні роки. Сагайдак пояснив, що жив у батьківському будинку, тому не сплачував оренду, а певний час йому допомагала мати. За його словами, він не вів обліку особистих витрат, тому через багато років детально відтворити їх не може. Кандидат назвав відтворення своїх витрат за попередні роки «складним завданням» і заявив, що не знає, як зараз детально або хоча б приблизно їх відтворити.
Пізніше Етична рада повернулася до вартості Seat Ibiza. У декларації Сагайдак зазначив 186 150 грн. Кандидат пояснив, що розрахував цю суму за валютним курсом на момент придбання автомобіля. За його словами, у нього збереглася розписка, відповідно до якої продавцю було передано 3300 євро та 2960 доларів США.
Водночас член Ради повідомив, що в реєстрі щодо автомобіля фігурує інша сума — 149 тис. грн. Сагайдак заявив, що пояснити її походження не може, оскільки сам цю суму до реєстру не вносив. Член Ради, зі свого боку, звернув увагу, що суми на рівні 149 тис. грн траплялися у зв’язку з тодішнім порогом оподаткування. Сам Сагайдак заперечив, що умисно зазначав меншу вартість.
Кандидата також запитали, чи читав він документи, які підписував під час оформлення автомобіля. Сагайдак відповів, що міг їх читати, але не звернув уваги на зазначення іншої суми, оскільки мав розписку, яка, за його словами, підтверджувала фактичний розрахунок із продавцем.
Говорили і про користування квартирою площею 37,1 кв. м у Дніпрі, яка належить другу Сагайдака. У декларації кандидата було зазначено право безоплатного користування квартирою з 1 січня 2024 року. Однак під час співбесіди він розповів, що отримав від власника ключі ще у 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення.
Сагайдак пояснив, що власник помешкання є його давнім другом. До повномасштабного вторгнення у квартирі жили донька власника та її мати, які згодом виїхали за кордон. Після цього друг дозволив Сагайдаку користуватися квартирою та водночас доглядати за нею. За словами кандидата, у 2022–2023 роках він бував там доволі часто та іноді залишався на ніч. Комунальні платежі при цьому сплачував власник квартири.
На запитання, чому в декларації датою набуття права користування зазначено саме 1 січня 2024 року, кандидат відповів, що це була перша декларація кандидата в його житті. Він вважав, що, подаючи декларацію за 2024 рік, має зазначити інформацію від першого дня цього року. Кандидат допустив, що неправильно зрозумів правила декларування.
«Якщо я зробив це неправильно, ну, це моя перша декларація, я до цього її не подавав, тому це, можливо, це якась помилка була», — сказав він.
Скільки саме днів він користувався квартирою у 2022 році, Сагайдак сказати не зміг. Кандидат пояснив, що на той момент не був державним службовцем, не брав участі в конкурсах і не мав обов’язку подавати декларацію, тому кількість днів перебування у квартирі не рахував.
Не обійшлося і без мотивації кандидата на посаду члена ВРП. Його запитали, чому після участі в конкурсі на посаду судді місцевого суду він вирішив претендувати саме на посаду члена ВРП. Андрій Сагайдак відповів, що з 2010 року його професійна діяльність постійно пов’язана із судами, а адвокатська практика дала йому можливість бачити проблеми правосуддя та запити учасників судових процесів.
Кандидат також звернув увагу на дисциплінарні скарги щодо суддів. За його словами, клієнти нерідко пропонували йому поскаржитися на суддю, однак він відмовляв їх від цього, якщо вважав, що питання має вирішуватися шляхом апеляційного чи касаційного оскарження, а не дисциплінарної скарги до ВРП. Свою мотивацію він сформулював як бажання стати частиною процесу формування майбутнього українського правосуддя.
Членкиня Етичної ради звернула увагу й на те, що у мотиваційному листі кандидат писав про професійний розвиток і зростання як юриста. Тому Сагайдака попросили назвати три конкретні напрями, якими він міг би посилити роботу ВРП.
Першим він назвав своєчасний та якісний розгляд скарг, зважаючи на їх значну кількість. Сагайдак вважає, що його навички збору та аналізу великих обсягів інформації можуть бути корисними для такої роботи. Другим напрямом він назвав участь ВРП в аналізі законопроєктів і підготовці пропозицій щодо законодавства у сфері судочинства. Третім — підтримання авторитету судової влади та комунікацію з суспільством щодо необхідності поваги до суду.
Кандидата також попросили лише трьома словами сформулювати своє побажання для судової системи України. Він відповів:
«Добір. Фінансування. Безпека».
Наприкінці співбесіди член Етичної ради запитав Сагайдака і про його заробіток в адвокатському об’єднанні, зазначивши, що у 2025 році його зарплата адвоката становила 29 тис. грн. Сагайдак сказав, що робота йому подобається та дала значний професійний досвід, однак визнав значення фінансового чинника.
Кандидат пов’язав недостатній рівень доходів, зокрема, зі складнощами у своєму сімейному житті: «Уже сім’я була у мене, сім’я не витримала цих, можна сказати, складнощів, недостатнього фінансування, я би так це назвав». При цьому він наголосив, що адвокатську роботу любить і великого обсягу роботи не боїться.
Наприкінці співбесіди Сагайдаку надали слово для заключної промови. Він подякував Етичній раді за співбесіду та позитивно висловився про міжнародну участь у процедурах формування українських інституцій. На його думку, залучення фахівців ззовні може сприяти оновленню системи правосуддя.
Сагайдак висловив сподівання, що майбутній оновлений склад Вищої ради правосуддя — незалежно від того, чи стане він його частиною, — зможе змінити наявний стан речей та підготувати судову систему до майбутнього України. Серед бажаних результатів кандидат назвав підвищення якості судочинства та довіри до нього, зменшення кількості оскаржень і порушень прав людини, які стають предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Після цього Етична рада оголосила співбесіду завершеною.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
