Кілька днів повз до своїх під ворожим вогнем: історія порятунку прикордонника з Волині (фото)
31-річний Богдан із Ковеля, який має позивний «Чапа», кілька днів повз до своїх після поранення під Вовчанськом. Дорогою його помітив ворожий безпілотник і скинув дві міни. Попри нові поранення та небезпеку, військовослужбовець продовжував рухатися, адже розумів: аби вижити, потрібно дістатися до побратимів.
Історію прикордонника, який пройшов через важкі випробування під час бойових дій, розповіли у 6 Волинському прикордонному загоні.
Понад 13 років працював на залізниці, а потім став до війська
До військової служби Богдан понад 13 років працював на залізниці. У Ковелі він обіймав посаду старшого зміни оглядачів-ремонтників. Наприкінці 2024 року чоловік мобілізувався до бойового підрозділу Волинського прикордонного загону.
Позивний «Чапа» військовослужбовець обрав на честь улюбленого собаки, який багато років жив у його родині.
Нині для Богдана це вже друга ротація. За час служби він опанував кілька військових спеціальностей: працював оператором-навідником бронетранспортера, був снайпером, а зараз виконує завдання з охорони важливих об’єктів.
Поранення під Вовчанськом і кілька днів на шляху до своїх
Найтяжчі випробування чекали на прикордонника в червні 2025 року під Вовчанськом. Під час інтенсивного ворожого обстрілу Богдан зазнав поранення в ногу.
«Поруч прилетів осколок від АГС і поцілив прямо в ногу. Кілька днів доводилося буквально повзти до своїх. По дорозі ворожий “Мавік” засік мене й скинув ще дві міни… Мене всього посікло, але я знав, що треба рухатися далі, аби вижити», — пригадує прикордонник.
Попри біль, небезпеку та нові поранення, Богдан не припиняв рухатися. Йому потрібно було подолати шлях до своїх, щоб отримати допомогу.
Евакуація також перетворилася на складне випробування. Побратими витягували пораненого військовослужбовця під постійним ворожим вогнем. Дорогою вони самі натрапили на міну.
Попри всі небезпеки, Богдана вдалося врятувати. На стабілізаційному пункті йому перелили кров, надали необхідну допомогу та направили на подальше лікування.
У боях втратив близького побратима з Луцька
Ті бої під Вовчанськом залишили в пам’яті Богдана не лише спогади про власне поранення та порятунок. Там він втратив близького побратима — лучанина Віталія Півчука, який воював поруч із ним і загинув на полі бою.
Пам’ять про товариша Богдан береже й досі.
Війна для військовослужбовців – це не лише бойові завдання, поранення та боротьба за власне життя. Це також люди, з якими вони ділять небезпеку, підтримують одне одного та втрачають тих, хто став близьким.
«Не соромтеся запитувати й учитися»
Звертаючись до тих, хто лише долучається до війська або ще вагається, Богдан радить не боятися звертатися до досвідчених військових, здобувати знання та ретельно опановувати військову справу.
«Якщо ви потрапили до війська, не соромтеся. Підходьте до досвідчених хлопців, розпитуйте, вчіться, дізнавайтеся, як працює зброя та техніка. Головне — не бути байдужими й розгубленими в найкритичніший момент», – наголошує прикордонник.
Історія Богдана з Ковеля – про боротьбу за життя після важкого поранення, допомогу побратимів і втрати, які залишаються з військовими навіть після завершення бою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: