Документальний фільм «Куба та Аляска» режисера Єгора Трояновського – це не просто розповідь про війну. Це – глибока, емоційна і чесна історія двох українських парамедикинь, які рятують життя на передовій, попри втрати, біль і страх.
«Куба та Аляска» – результат творчого тандему трьох держав: України, Бельгії та Франції. Стрічка вже здобула міжнародне визнання, отримавши Приз журі та Приз глядацьких симпатій на престижному Brussels International Film Festival (BRIFF).
«Ховалися від російського танка і записували прощальне відео»
Фільм слідує за двома жінками з позивними «Куба» та «Аляска», які щодня борються не лише за життя поранених, а й за власне виживання, гідність та людяність. Це – не вигадані героїні з кіносценарію, а реальні українки, які самотужки знімали частину відео на відеокамеру «GoPro» в самісінькому епіцентрі бойових дій.
«Коли ми у 2022-ому році погодилися на пропозицію знімати фільм, навіть не уявляли, що його побачить увесь світ. Ми просто знімали, коли могли. А часто – не могли. Бо коли поруч російський танк і твоя задача – рятувати життя, камеру вмикати просто забуваєш», – розповідає Юлія Сідорова з позивним «Куба» в інтерв’ю нашій журналістці.
Раніше «Чернігівщина» публікувала матеріал про легендарну бойову медикиню Юлію «Кубу» Сідорову.
Саме відео, зняте під обстрілом, стало поштовхом до створення фільму. У ньому парамедикині прощаються з життям – на випадок, якщо раптом не виживуть. Короткий ролик став не лише першим кадром, а й символом того, наскільки реальним, щирим і нестерильним буде цей фільм.
«Весь цей старт задала «Аляска», коли ми ховалися за автобусною зупинкою від російського танка, який лупив по нас. Вона записала відео, де ми прощаємося – на випадок того, якщо з нами щось трапиться. Ми вижили, а відео стало вірусним».
Після цього дівчатам запропонували стати головними героїнями майбутнього фільму.
«У кіно супергерої рятують світ, у житті – українці»
Операторів на бойові виїзди бойові медикині зазвичай не брали – надто небезпечно. Тому війна у стрічці знята їхніми руками. А мирне життя, творчість, взаємна підтримка та короткі миті перепочинку – це вже робота знімальної групи.
Режисер Єгор Трояновський створив фільм на контрастах: смерть і життя, війна та мистецтво, втрата і любов, розпач та надія. Цей баланс і робить стрічку унікальною.
«У кіно супергерої рятують світ. А в реальному житті – це українці. І ось вони, «Куба» та «Аляска» – дві українки, які дійсно рятують світ на землі, а тепер – і на екрані», – сказав Трояновський під час вручення нагород у Брюсселі.
Попри надзвичайну відвертість кадрів, знятих на передовій, Юлія «Куба» свідомо не редагувала й не переглядала свої відеозаписи. Вона хотіла, щоб глядач побачив реальність такою, якою вона була – без прикрас і постановок.
«Я навіть не передивлялася ті записи. Хотілося, щоб все було справжнє. Це – дуже особисте, дуже оголене. Але це правда, яку варто побачити», – каже вона.
Міжнародні нагороди документального українського кіно
Світова прем’єра «Куби та Аляски» відбулася 19 червня на одному з найавторитетніших європейських фестивалів документального кіно – Sheffield DocFest у Великій Британії.
Бельгійська прем’єра пройшла 22 червня на BRIFF. Фільм уже показали у понад десятку міст Бельгії та на Filmfest Munchen у Німеччині. Попереду – міжнародні фестивалі в інших європейських країнах. 14 серпня стрічка вийде у Всеукраїнський прокат.
Особиста трагічна історія
Для Юлії «Куби» фільм – не просто історія війни. Це – пам’ять про її нареченого, який загинув на фронті. Про нього вона майже не говорить публічно.
«Для мене цей фільм передусім – це спосіб зберегти пам’ять про мого нареченого, який загинув на війні. Я майже не розповідаю про цю історію публічно – занадто боляче, надто особисто. Кожен переживає втрату по-своєму. І хоча мені важко говорити про це вголос, я вдячна, що через цей фільм про нього дізнаються у всьому світі.
Окрім особистого, є й спільне – для всієї країни. Це – фільм про боротьбу з російською пропагандою. Він чітко показує, хто агресор, а хто захищає свою землю, свою гідність і право на життя. І це – правда, яку сьогодні важливо не просто знати, а відчути й усвідомити».
У Бельгії, Німеччині, Британії до українських парамедикинь підходили глядачі – дякували, обіймали, плакали. Багато з них уперше дізнавалися, що насправді відбувається в Україні.
«Ми показуємо, що ми – не жертви. Ми – сильні. Ми боремося не лише за територію, а й за свою культуру, мову, право на свободу. Цей фільм – наша зброя проти забуття і пропаганди», – додає «Куба».
Сила, що надихає
Попри трагічні події, фільм наповнений світлом і життям. У ньому є місце для радості, гумору, мистецтва, дружби й мрій. Глядачі з різних країн називають стрічку одною з найсильніших документальних робіт про війну останніх років.
«Ми вже показали цей фільм у Великій Британії, Бельгії, Німеччині. Тепер дуже хочемо, щоб його побачили українці. Щоб кожен відчув: ми – не одні. Ми – сильні. Ми – живі», – звертається до українського глядача «Куба».
Бойові парамедикині, героїні фільму
Валерій Залужний з лондонською афішею фільму
Переможці
Під час прем'єри у Мюнхені
Тріумфаторки фестивалю
У Лондоні під час премєри фільму з Валерієм Залужним
Українська кінострічка в Бельгії, у Брюсселі
Юля зі своїм коханим, загиблим героєм Дмитром Шепелєвим
Сніжана Божок, фото з архіву героїні Юлії «Куби»
Головна світлина: Фото на згадку