За лічені тижні до старту опалювального сезону підготовка комунальної інфраструктури в більшості українських міст зупинилася. Вона паралізована.
Попри наявність коштів на рахунках муніципалітетів та повну відповідність їхніх платежів Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою (ПКМУ № 590), з 9 вересня 2026 року громадам заблоковано практично всі базові видатки. Зупинено закупівлю пального для машин, що ліквідують наслідки обстрілів та надають медичну допомогу, припинено фінансування планів стійкості, облаштування «пунктів незламності» та ремонтів енергооб’єктів. Слідом за громадами під фінансовий зашморг потрапили підприємства теплокомуненерго, чиї надходження від споживачів Казначейство де-факто вилучило на потреби держбюджету.
Про причини й наслідки урядових рішень, кредитний зашморг програми «5-7-9%» та необхідні кроки для порятунку ситуації «ЕнергоБізнес» розмовляв із директором КП «Черкаситеплокомуненерго», членом ради Асоціації операторів критичної інфраструктури, депутатом Черкаської міської ради Павлом Карасем.
— Як ви оцінюєте ситуацію з підготовкою міських громад та підприємств ТКЕ до опалювального сезону в нових умовах і з новим складом уряду?
— Найпростіша й найточніша відповідь — ніяк. Певна інерційність системи ще дозволяє виконувати якісь залишки робіт, але за фактом процес паралізовано.
У більшості теплопостачальних підприємств країни є два джерела надходжень: сплата споживачів за послуги теплопостачання і гарячого водопостачання та фінансова підтримка з боку органів місцевого самоврядування. Специфіка полягає в тому, що всі ці операції проходять через Державну казначейську службу.
Кошти споживачів надходять на спеціальний казначейський рахунок підприємства, де розщеплюються: 65% автоматично йде «Нафтогазу» (ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг»), а 35% залишається підприємству теплокомуненерго на виробничу діяльність. Після останніх урядових нововведень ці 35% стали повністю недоступними.
— Тобто люди справно платять за тепло, гроші зараховуються, але ви не маєте до них доступу?
— Саме так. Я відкриваю баланс нашого казначейського рахунку: гроші там є. Але витратити їх неможливо.
Діє єдиний казначейський рахунок, і уряд ухвалив рішення спрямовувати всі ці кошти на виплату державних заробітних плат, соціальних виплат та забезпечення військових. Відповідно, підприємство позбавлене можливості заплатити за розподіл газу, за розподіл електроенергії, придбати паливно-мастильні матеріали, закупити реагенти чи виплатити заробітну плату власним працівникам.
У нашого підприємства становище дещо м’якше виключно тому, що ми маємо додаткове виробництво електричної енергії, виручка від якого не проходить через казначейські рахунки. Проте в абсолютної більшості ТКЕ України немає змоги витратити жодної копійки.
Ба більше, фінансова підтримка з боку місцевих бюджетів також заходить через казначейство — і вона теж повністю заблокована.
— Виходить, місцеве самоврядування також нічим не може зарадити?
— Фактично з середини вересня будь-які видатки місцевих бюджетів зупинені. Прийнята урядова постанова про тимчасовий кризовий порядок функціонування казначейських рахунків навіть не передбачає, що робити з нашими грошима.
За великим рахунком, уряд просто забрав ці кошти. Платежами людей за комунальні послуги покривають зобов’язання державного бюджету. При цьому механізму компенсації немає, як немає і визначеного терміну дії постанови — скільки місяців чи тижнів це триватиме.
Формально заявляється, що гроші ніхто не конфісковував. Але фактично ними розпорядилися без нашої згоди й не за призначенням. Колись, коли в державному бюджеті з’являться кошти, нам, можливо, дозволять провести відповідні виплати. Але підприємства повинні жити й ремонтувати мережі вже сьогодні. Влітку частка доходів від продажу електроенергії тримала нас на плаву, але з початком морозів левова частка витрат піде на виробництво тепла. Як працювати галузі в таких умовах — невідомо.
— На тлі цього паралічу з центру продовжують лунати вимоги щодо виконання планів стійкості та перевірки готовності до зими. Як це виглядає на практиці?
— Це ідеальна ситуація для тих керівників, які пальцем об палець не вдарили для підготовки. Тепер їм навіть не потрібно шукати виправдань: грошей немає, платежі заблоковані урядом, питання зняті. Які можуть бути претензії до теплопостачальників? Спочатку ціле літо блокували рахунки за зверненням «Нафтогазу» через відсутність розрахунків з державою по різниці у тарифах, а у вересні забрали навіть те, що надійшло від споживачів?
При цьому не було жодної професійної дискусії. Рішення спустили згори без попередження. Підприємств нашої галузі не так багато, ми структуровані, діє Асоціація операторів критичної інфраструктури. Можна було зібратися, сказати: у держави виник касовий розрив, увійдіть у становище, нам потрібно перекритися на певний термін, ось графік розблокування. Жодного діалогу немає. Уряд приймає кулуарні рішення, які просто кладуть на лопатки місцеве самоврядування і комунальні підприємства.
— Чи були подібні прецеденти в Україні раніше або у світовій практиці?
— Якщо дивитися на світовий досвід, прямих аналогів знайти неможливо. Вирішувати проблеми державного бюджету шляхом блокування рахунків автономних громад та галузевих підприємств — це нонсенс.
Існують стандартні процедури дій під час бюджетного дефіциту. Я багато років працюю в бюджетній комісії міської ради, очолював департамент економіки міста й знаю, як функціонують публічні фінанси. На місцевому рівні правила ті самі: якщо доходи скоротилися, є два законні шляхи. Перший — болісний, важкий, але єдино правильний: секвестр бюджету. Збирається рада, фіксує падіння надходжень і пропорційно скорочує видатки. Другий — залучення кредиту.
У держави є ще третій шлях — грошова емісія. Це дуже поганий шлях, тому що він провокує інфляцію, але це все ж таки економічний інструмент. Проте варіант зупинити економічне життя, заморозити розрахунки в тилу і платити лише зарплати бюджетникам та військовим — це небачене ноу-хау.
— Що, на вашу думку, варто було скоротити в державному кошторисі замість блокування платежів?
— Усі непріоритетні видаткові статті. Починаючи від виплат на кшталт портфеля першокласника по 5 тисяч гривень, зимових популістичних роздач, субсидування подорожей «Укрзалізницею» і завершуючи тимчасовим зменшенням окремих надбавок та преміальних фондів. Це неприємно, але це збалансовує баланс.
Місцеві бюджети сьогодні збалансовані. Громади самі оптимізували свої кошти відповідно до викликів. Чому тепер вони мають розплачуватися власними грошима за провали центральної бюджетної політики?
— Прихильники жорстких обмежень апелюють до того, що під час війни казначейський контроль необхідний, аби міста не зловживали благоустроєм, перекладанням плитки та ремонтами доріг…
— Орган місцевого самоврядування діє виключно в межах повноважень, визначених Конституцією та профільним законом. Україна ратифікувала Європейську хартію місцевого самоврядування без жодних застережень. Уряд не має права протиправно втручатися в діяльність громад. Лише мешканці громади дають оцінку доцільності видатків на виборах.
Якщо центральна влада вважає певні капітальні витрати не на часі — прийміть відкрите законодавче рішення для всієї країни. Але коли під прикриттям боротьби з умовною бруківкою зупиняють поточне утримання інфраструктури — це катастрофа.
У благоустрій входить щоденне прибирання сміття, очищення зливової каналізації, зовнішнє освітлення, робота аварійок. Якщо це зупинити, міста захлинуться у відходах. Сміттєвозам потрібне пальне щодня. Освіта й медицина — це делеговані державою повноваження, а благоустрій і забезпечення життєдіяльності — це первинна функція місцевого самоврядування. Заблокувавши поточні видатки, влада позбавила міста базової функціональності.
— Скільки комунальна інфраструктура здатна протриматися в такому стані?
— Різні системи мають різний запас міцності. Щось витримає десять днів, щось два тижні, щось місяць. За моїми підрахунками, граничний термін інерції — півтора місяця. До зими система в такому режимі не доживе.
Безкоштовно паливо ніхто постачати не буде. А якщо людям на комунальних підприємствах вчасно не платити зарплату, вони просто звільняться. Заробітна плата в КП зазвичай закладена у фінансову підтримку, а не йде прямою субвенцією, як у держустановах. Ми насилу укомплектували штати ремонтників, слюсарів і водіїв. Це не початок 1990-х років, коли кордони були закриті й люди терпіли місяцями безгрошів’я. Нині будь-який тямущий слюсар, сантехнік чи навіть дисциплінований двірник без проблем працевлаштується в Європі. Якщо влада розжене комунальні кадри неплатежами, відновлювати мережі буде нікому.
— Зупинка платежів зачепила не лише щоденні витрати, а й кредитні зобов’язання?
— Повністю зупинені державні програми кредитування, і це колосальний удар. Наше підприємство придбало спецтехніку в кредит за державною програмою «5-7-9%». Днями ми отримали офіційне повідомлення від банку: оскільки уряд припинив фінансування програми «5-7-9%», компенсації скасовано, а ваша відсоткова ставка становить 23% річних.
Підприємство просто поставили перед фактом. 23% річних для комунального підприємства з заблокованими рахунками — це фінансовий зашморг. І такі листи отримав увесь бізнес і всі комунальні структури, які повірили державним гарантіям.
— Тобто приватні підрядники тепер також відмовляються працювати з муніципалітетами?
— Звичайно. Кровоносна система руху коштів зупинилася. Бізнес не бачить проплат за актами, підряди заморожуються.
Ось свіжий випадок: на об’єкті встановлювали критично важливе електротехнічне обладнання під графіки відключень світла. Монтаж завершили, черга за розрахунком. Казначейство платіж не пропускає. Підрядник прийшов, демонтував автомати з щитка і забрав обладнання. І з точки зору господарського права до нього немає жодних питань: він не зобов’язаний за власний рахунок дарувати дороге обладнання замовнику, чиї рахунки уряд заблокував. У підсумку об’єкт стоїть без живлення, а чиновники продовжують перевіряти «плани стійкості».
— Чому уряд пішов саме таким шляхом замість офіційного секвестру чи переговорів із громадами?
— Тому що бояться реакції соцмереж. Ефективність державної політики сьогодні, на жаль, надто часто вимірюється кількістю лайків і дизлайків. Новий прем’єр-міністр природно хоче подобатися виборцям. Але реальне керування кризовою економікою вимагає дій, які не можуть усім подобатися.
Секвестр бюджету вимагає вийти публічно й заявити: коштів бракує, популістичні виплати згортаються, фінансуємо лише війну й критичне виживання. Це викличе обурення в коментарях. Тому обрали гібридний шлях: заблокувати рахунки міст і ТКЕ, забрати чужі гроші й утримувати виплати бюджетникам за рахунок чужих ресурсів.
Труби під землею, теплотраси, каналізація, котельні — вони далеко, вони мовчать і не пишуть постів у Facebook. А зарплати й соціальні роздачі — ось вони, поряд, приносять схвалення. Тільки коли вдарять морози і системи почнуть сипатися через відсутність ремонту й матеріалів, віртуальні лайки теплотраси не полагодять.
— Що потрібно зробити негайно, аби врятувати ситуацію перед початком холодів?
— По галузі теплопостачання є швидке, вивірене технічне рішення, яке уряд здатний ухвалити за один день: терміново внести зміни до постанов КМУ.
Необхідно розблокувати кошти громад і прибрати казначейський етап розподілу коштів, які сплачує населення за послуги теплопостачання. Цей розподіл має відбуватися не через Державну казначейську службу, а через комерційні рахунки в банках.
На банківському рахунку пропорція діятиме чітко: 65% гарантовано списується на постачальника газу («Нафтогаз Трейдинг»), а 35% залишається підприємству як живий, доступний фінансовий ресурс. Тоді ці гроші не будуть розчинятися в єдиному казначейському котлі. Навіть якщо певний час місцеві бюджети не зможуть допомагати нам фінансово через урядові обмеження, підприємства ТКЕ зможуть оперувати власними коштами, платити за розподіл енергоресурсів, купувати матеріали й тримати колективи.
А на загальнодержавному рівні владі час повернутися до реальності: визнати реальний дефіцит, провести відкритий секвестр бюджету, задіяти випуск цільових облігацій для реструктуризації боргів і негайно відновити нормальне казначейське обслуговування місцевого самоврядування. Параліч грошового обігу в тилу під час війни — це шлях до незворотної катастрофи