Коли публікація стає приводом для переслідування: що ЄСПЛ сказав про свободу слова журналістів
В Україні актуальність питання меж свободи слова посилюється на тлі реєстрації законопроєкту № 16117, спрямованого на протидію стратегічним позовам проти участі громадськості (SLAPP).
У жовтні 2026 року Європейський суд з прав людини розглянув справи, які стосуються кримінального переслідування журналіста за публікації про резонансний замах, тримання журналістки під вартою через матеріали про військову операцію та обмеження формату телевізійних дебатів напередодні виборів.
Паралельно Рада Європи готує нові документи щодо застосування стандартів дифамації та протидії стратегічним позовам проти участі громадськості (SLAPP).
Anar Mammadov v. Azerbaijan: журналістські версії не можна автоматично прирівнювати до закликів проти держави
ЄСПЛ 6 жовтня 2026 року ухвалив рішення у справі Anar Mammadov v. Azerbaijan (заяви № 12043/19 та № 50484/20), встановивши порушення статті 10 Конвенції (свобода вираження поглядів), статті 8 (право на повагу до приватного життя, житла та кореспонденції) і статті 1 Першого протоколу (захист власності). Водночас порушення статті 18 у поєднанні зі статтею 10 Суд не встановив.
Заявник — журналіст і головний редактор сайту Criminal.az — опублікував матеріали про можливі причини замаху 3 липня 2018 року на керівника виконавчої влади міста Гянджа. Дві публікації стали підставою для кримінального переслідування, зокрема за публічні заклики проти держави за статтею 281 Кримінального кодексу Азербайджану.
ЄСПЛ дійшов висновку, що національні суди не провели належної оцінки змісту публікацій і не навели достатніх підстав для виправдання засудження журналіста та призначеного йому покарання. Відтак втручання у свободу вираження поглядів було непропорційним. Це не означає, що будь-яка журналістська версія захищена від кримінально-правової оцінки: вирішальне значення мають конкретний зміст висловлювань і належне обґрунтування обмежень.
Окремо Суд розглянув обшук житла журналіста, вилучення майна, зокрема мобільних телефонів, і доступ до даних на пристроях. Ці заходи також призвели до порушення статті 8 та статті 1 Першого протоколу.
Практичне значення для редакцій полягає у тому, що у матеріалах про резонансні події важливо розмежовувати встановлені факти, офіційні версії, інформацію джерел, редакційний аналіз і припущення. Крім того, редакціям варто забезпечувати захист цифрових даних і конфіденційних контактів із джерелами, адже обшуки та вилучення пристроїв можуть зачіпати не лише матеріали конкретного розслідування, а й приватну інформацію та журналістські комунікації.
Müyesser Uğur v. Türkiye: військова таємниця не звільняє державу від обґрунтування арешту журналістки
ЄСПЛ 6 жовтня 2026 року ухвалив рішення у справі Müyesser Uğur v. Türkiye (заява № 45738/22). Суд встановив порушення статті 10 Конвенції.
Справа стосувалася журналістки, яка зазнала кримінального переслідування та тримання під вартою у зв’язку з публікаціями про направлення турецьких військових до Лівії. Центральне питання полягало в тому, чи було втручання у свободу вираження поглядів належно обґрунтоване з огляду на посилання держави на захист національної безпеки.
Військові операції можуть стосуватися інформації з обмеженим доступом, а її розголошення за певних обставин здатне створювати реальні ризики для безпеки. Однак сама згадка про військову таємницю не замінює оцінювання конкретних обставин публікації. Необхідно з’ясувати, які саме відомості були поширені, чи були вони доступні з відкритих джерел, яку шкоду могло спричинити їх оприлюднення та чи було тримання журналістки під вартою необхідним і пропорційним заходом.
У контексті статті 10 Конвенції важливе значення має також суспільний інтерес до інформації про військові рішення та участь держави у збройних конфліктах. Водночас суспільна значущість теми не означає, що будь-які оперативні відомості можна публікувати без перевірки. Редакція має оцінювати як інтерес громадськості, так і можливі наслідки розголошення конкретних деталей.
Окремої уваги потребує робота з джерелами. Контакти журналіста з особами, які володіють інформацією про військові чи державні рішення, не повинні автоматично розглядатися як доказ протиправної діяльності. Для правової оцінки важливі зміст контактів, характер отриманої інформації та конкретні обставини справи. Сам факт спілкування з джерелом не може підміняти доведення правопорушення.
Практичний висновок для редакцій полягає в тому, що перед публікацією матеріалів про військові операції слід перевіряти, чи є відомості відкритими, зіставляти їх із надійними джерелами та оцінювати необхідність розкриття імен, точних місць, часу переміщення підрозділів та інших оперативних деталей. Якщо такі подробиці не є необхідними для розуміння суспільно значущої теми, їх вилучення може зменшити ризик заподіяння шкоди без втрати основного змісту матеріалу.
Водночас редакціям варто документувати підстави суспільного інтересу, джерела перевірки та рішення щодо обсягу розкритої інформації. Такий підхід дає змогу пояснити редакційний вибір у разі претензій державних органів або судового розгляду.
Atresmedia v. Spain: свобода редакційного вибору не виключає правил політичного представництва під час виборів
ЄСПЛ 8 жовтня 2026 року ухвалив рішення у справі Atresmedia Corporación de Medios de Comunicación S.A. v. Spain (заява № 29807/23), не встановивши порушення статті 10 Конвенції у світлі статті 3 Першого протоколу, що гарантує проведення вільних виборів.
Перед парламентськими виборами в Іспанії 2019 року медіагрупа Atresmedia планувала провести телевізійні дебати за участю п’яти кандидатів, зокрема представника партії Vox. Однак Центральна виборча комісія після скарг інших партій відмовилася погодити такий формат, посилаючись на правила пропорційного представництва з урахуванням результатів попередніх виборів. У результаті дебати відбулися без представника Vox.
Медіагрупа стверджувала, що обмеження порушило її редакційну свободу та звузило можливості виборців отримувати інформацію про кандидатів.
ЄСПЛ визнав, що свобода вираження поглядів охоплює вибір форми поширення інформації, зокрема під час виборчих кампаній. Водночас у цій справі Суд погодився, що обмеження мало на меті забезпечити пропорційність і рівність у висвітленні виборів. Воно не було абсолютною забороною на участь представника Vox у політичних дискусіях, оскільки мовник міг використовувати альтернативні формати. Тому Суд не встановив порушення Конвенції.
Практичне значення для редакцій полягає у тому, що під час організації передвиборчих дебатів важливо заздалегідь визначати об’єктивні критерії відбору учасників і враховувати вимоги національного виборчого законодавства. Рішення не надає органам влади необмежених повноважень втручатися в редакційну політику, а підтверджує необхідність оцінювати мету та пропорційність конкретних обмежень.
Рада Європи: нові документи про дифамацію та SLAPP-позови ще готуються
5 жовтня 2026 року Секретаріат Керівного комітету Ради Європи з питань медіа та інформаційного суспільства (CDMSI) провів у Парижі експертний семінар, присвячений застосуванню стандартів у сфері дифамації та протидії стратегічним позовам проти участі громадськості — SLAPP.
За інформацією Ради Європи, учасники обговорили два окремі документи, які перебувають на стадії підготовки для CDMSI. Перший — оглядовий звіт про виконання стандартів Ради Європи щодо дифамації. Другий — збірник перспективних національних практик із виконання Рекомендації CM/Rec(2024)2 щодо протидії використанню стратегічних позовів проти участі громадськості.
Ці документи мають різні завдання. Оглядовий звіт повинен показати стан застосування стандартів щодо дифамації, тоді як збірник практик покликаний продемонструвати, як держави можуть реалізовувати рекомендації щодо протидії SLAPP. Обидва матеріали мають допомогти державам-членам узгоджувати національні підходи зі стандартами Ради Європи та обмінюватися досвідом.
Станом на дату офіційного повідомлення обидва документи ще не були затверджені. Їх планують подати на розгляд і можливе ухвалення CDMSI під час 31-го засідання комітету навесні 2027 року. Тому говорити про них як про вже ухвалені нові стандарти або чинні рекомендації передчасно.
Водночас базовий документ щодо SLAPP уже існує. 5 квітня 2024 року Комітет міністрів Ради Європи ухвалив Рекомендацію CM/Rec(2024)2 про протидію використанню стратегічних позовів проти участі громадськості.
Рекомендація описує SLAPP як юридичні дії, які ініціюють, підтримують або якими погрожують із метою переслідування чи залякування адресата та які спрямовані на запобігання, стримування, обмеження або покарання за висловлювання з питань суспільного інтересу й реалізацію прав, пов’язаних з участю громадськості.
Для журналістів і редакцій принципове значення має не саме існування позову, а його характер, мета та вплив на участь у суспільній дискусії. Не кожен позов про захист честі, гідності чи репутації є SLAPP: особа може мати законні підстави вимагати захисту від неправдивих тверджень. Однак судовий процес може використовуватися і як інструмент тиску — через значні фінансові вимоги, витрати на юридичний захист, тривалість розгляду або створення ризику для подальшої журналістської роботи.
Нові документи Ради Європи потенційно допоможуть краще оцінювати, як держави реалізують відповідні стандарти та які національні механізми виявилися ефективними. Проте майбутній збірник практик не слід ототожнювати з окремою новою рекомендацією Комітету міністрів. Його призначення, відповідно до повідомлення, — систематизувати й поширювати перспективний досвід.
Для редакцій практичне завдання вже зараз полягає в належному документуванні фактів, перевірці тверджень, збереженні доказів і фіксації суспільного інтересу до публікацій. Якщо редакція стикається з позовом, який вважає інструментом тиску, варто окремо оцінювати характер вимог, пропорційність заявленої компенсації, процесуальну поведінку позивача та можливий стримувальний ефект для суспільно значущої журналістики.
Практичне значення для журналістів і редакцій
Розглянуті рішення демонструють різні правові ситуації.
Для редакцій ці результати не формують універсального правила, за яким журналістські матеріали завжди мають перевагу над міркуваннями безпеки чи регулюванням виборів. Вони вимагають оцінювати конкретні обставини, мету втручання, якість обґрунтування та пропорційність обмежень.
У матеріалах про резонансні події необхідно чітко розрізняти факт і версію. У публікаціях про військові операції — перевіряти джерела, оцінювати відкритість інформації та не розкривати оперативні подробиці без належної потреби. У виборчих програмах — заздалегідь визначати критерії участі політичних сил і перевіряти їхню відповідність національним правилам. У спорах про дифамацію — зберігати докази добросовісності редакційної роботи та відрізняти законні вимоги про захист репутації від можливого використання судового процесу для залякування.
Отже, для журналістів головний орієнтир — не абсолютна свобода публікувати будь-які відомості, а можливість працювати без невиправданого втручання, за умови професійної перевірки інформації та відповідального ставлення до її наслідків.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
