Історія з тилового шпиталю.
Якось заходжу прибирати в палату, де лежав поранений з ампутацією ноги. Зазвичай мене там завжди зустрічали з посмішкою. А цього разу – наче інша людина. Сидить на ліжку, нервово мотиляє однією ногою і свариться з дружиною по телефону:
– Нащо я тобі без ноги треба? Ти, мабуть, уже собі когось знайшла. Нащо тобі жити з інвалідом?
І кидає слухавку.
А я, знаєте, тоді ще не була на антидепресантах, тому трохи агресувала:
– Ти шо мелеш? Щя шваброю по горбу отримаєш. Протез шкода ломати об твою кантужену башку.
– Так я ж без ноги. Нащо я їй такий треба?
– Вперше бачу, щоб ампутація так впливала на розумову діяльність. Чи нога тебе якось змінила? Якщо ти таке балакаєш, то, скоріш за все, був дурнем і з двома ногами. Твоїй дружині й так важко. Вона переживає за тебе, скучає. То давай ще й мозок їй повинось ревнощами та ниттям.
Він щось буркнув під носа:
– Всі ви однакові.
Ліг на ліжко і розвернувся до мене жопою.
Повний ігнор.
Думаю: ладно. Поприбираю мовчки.
Переретроградить – потім побалакаємо, що жінки найголовніше цінують в чоловіках…
Приходжу через годину, приношу обід.
Дивлюся – спить. Ну, думаю, ото дитина перенервувала, шо аж втомився.
А з рота слюна капає.
І капає просто у вигляді сердечка.
Буджу його:
– Вставай їсти. Але перед цим телефонуй дружині прямо зараз. І кажи, що любиш її. Он, слюні сердечками пускаєш.
Дивиться на сердечко. Посміхається. Бере телефон. Набирає дружину і зізнається в коханні.
А мені так, знаєте, добре на душі стало.
Думаю: як же вчасно я зайшла.
Бо любов – вона іноді дуже дивна. Тут ти готовий заради людини на все, навіть віддати життя, щоб захистити… А тут уже виїдаєш їй мозок через власні страхи. І нестерпно болить не те місце, де вже нема ноги, а те, де ти боїшся, що більше не любитимуть. І добре, що іноді поруч опиняється санітарка, яка може переїбати шваброю в рамках психологічної підтримки.
Майте гарний день, бережіть себе і своїх рідних людей!
Традиційно лишаю баночку підтримки підрозділу, щоб трохи збиралось на наступний місяць на оренди паливо ремонти.
Але я дуже Вас прошу, основне – це Ви і Ваші рідні! Донати мають бути усвідомленими і не шкодити бюджету.
Профіль монетизується, тож навіть коментар в в вподобайки будуть в сумі великою
підтримкою!
Дякую Вам за Вас!