Контракт до 25 років давав шанс на 1 млн грн, але військовий запізнився із позовом: обставини справи

Колишній військовослужбовець, який уклав контракт до досягнення 25-річного віку, намагався через суд домогтися оформлення документів для отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн грн, передбаченої урядовим експериментальним проєктом. Водночас суди дійшли висновку, що він звернувся із позовом надто пізно.

Другий апеляційний адміністративний суд підтвердив: навіть рішення Конституційного Суду України про неконституційність окремих положень статті 233 КЗпП не означає автоматичного поновлення строків для осіб, які вже звільнені зі служби. Суд також роз’яснив, чому погіршення стану здоров’я та встановлення інвалідності самі по собі не є достатньою підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Обставини справи

Колишній військовослужбовець звернувся до адміністративного суду з позовом до військової частини. Він просив визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо неподання документів, необхідних для призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн грн, передбаченої експериментальним проєктом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів №153 від 11 лютого 2025 року, а також зобов’язати військову частину підготувати відповідний наказ і подати необхідні документи.

Харківський окружний адміністративний суд залишив позов без руху та запропонував позивачу обґрунтувати причини пропуску строку звернення до суду.

У заяві про усунення недоліків представник позивача зазначив, що строк було пропущено через погіршення стану здоров’я та встановлення інвалідності. Проте суд першої інстанції визнав наведені причини неповажними й повернув позовну заяву.

Доводи апеляційної скарги

Оскаржуючи це рішення, позивач послався на Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року №1-р/2025, яким неконституційними були визнані положення частини першої статті 233 КЗпП України щодо тримісячного строку звернення працівника до суду з вимогами про стягнення заробітної плати та інших належних виплат.

На його думку, після ухвалення цього рішення часові обмеження були усунуті, тому він отримав можливість звернутися до суду, а суд першої інстанції не врахував нову правову позицію Конституційного Суду.

Висновки апеляційного суду

Другий апеляційний адміністративний суд погодився з висновком суду першої інстанції та детально пояснив, які правила застосовуються до таких спорів.

Колегія зазначила, що Кодекс адміністративного судочинства встановлює загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, однак інші закони можуть передбачати спеціальні строки. Оскільки спеціальне законодавство не визначає строк звернення до суду щодо вимог військовослужбовців про належні їм виплати, у таких спорах застосовуються положення статті 233 Кодексу законів про працю України. Саме такого підходу неодноразово дотримувався Верховний Суд.

Суд також звернув увагу, що після змін до статті 233 КЗпП, які набрали чинності 19 липня 2022 року, для відповідної категорії спорів було запроваджено тримісячний строк звернення до суду. Водночас через дію карантинних положень КЗпП відлік цього строку фактично розпочався 1 липня 2023 року, після припинення карантину, встановленого у зв’язку з COVID-19. Такий підхід уже сформульований Верховним Судом.

Чому строк не поновили

Апеляційний суд встановив, що позивача було звільнено з військової служби 21 січня 2025 року, а з позовом він звернувся лише 19 лютого 2026 року.

Посилання на погіршення стану здоров’я та встановлення III групи інвалідності колегія суддів не прийняла. Суд зазначив, що саме за станом здоров’я позивача було звільнено з військової служби, а доказів того, що стан здоров’я чи інвалідність об’єктивно позбавляли його можливості своєчасно звернутися до суду, матеріали справи №520/3383/26 не містять. Інших поважних причин пропуску строку позивач також не навів.

Чому рішення КСУ не змінило результат справи

Окремо апеляційний суд проаналізував рішення Конституційного Суду України №1-р/2025.

Колегія зазначила, що Конституційний Суд визнав неконституційними положення частини першої статті 233 КЗпП України в частині тримісячного строку звернення до суду для працівників, які перебувають у трудових відносинах, із вимогами про стягнення заробітної плати та інших належних їм виплат.

Натомість у цій справі позивач на момент звернення до суду вже був звільнений з військової служби. Тому, як зазначив апеляційний суд, правова позиція Конституційного Суду щодо працюючих осіб не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Такий висновок відповідає підходу Верховного Суду, викладеному у постанові від 21 січня 2026 року у справі №200/8730/24.

Рішення суду

Другий апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду про повернення позовної заяви — без змін.

Таким чином, суд підтвердив, що у спорах щодо належних військовослужбовцям виплат питання строків звернення до суду вирішується із застосуванням статті 233 КЗпП України, якщо спеціальне законодавство не встановлює іншого порядку. Водночас рішення Конституційного Суду України №1-р/2025 не змінює правил обчислення строків у спорах осіб, які вже звільнені зі служби, а для поновлення пропущеного строку необхідно довести наявність об’єктивних і непереборних обставин, які фактично унеможливлювали своєчасне звернення до суду.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.