Краєзнавець розповів про історію створення мікрорайону Намив та містобудівний вибір ЧСЗ

Миколаївський краєзнавець та дослідник історії міста Андрій Шинкаренко у випуску на своєму авторському каналі від 16 серпня 2026 року розповів про передумови створення мікрорайону Намив, складні інженерні рішення під час намиву ґрунту та причини, через які генеральний директор Чорноморського суднобудівного заводу Юрій Макаров обрав для заводського будівництва саме цю прибережну територію.

Проєктування, намив та нереалізована набережна

На початку 1970-х років Миколаївська філія інституту «Діпромісто» розпочала роботу над проєктом «Утворення намивної території в мікрорайоні «Ліски». Автором концепції виступив архітектор Олег Старушко, який згодом отримав за цю роботу першу премію Держбуду УРСР.

Після завершення гідронамиву піску через пів року на новій ділянці стартувало зведення житлового масиву, розрахованого на 50 тисяч жителів. Будівельники забивали палі та монтували перші панельні дев’ятиповерхові будинки. На етапі прокладання мереж виникли інженерні складнощі: під вагою водопровідних і каналізаційних труб ґрунт просідав, через що на стиках утворювалися витоки. Згодом піщана основа ущільнилася, і проблему вдалося ліквідувати.

Паралельно з генпланом забудови міська влада замовила в інституті «Харківводоканалпроект» документацію на берегоукріплення території з облаштуванням набережної. Проте через брак фінансування проєкт набережної не реалізували, а креслення залишилися в архівах управління капітального будівництва міськвиконкому. Через відсутність капітального укріплення пісок поступово вимивається течією річки.

Будівництво інфраструктури та кінохроніка 1980-х

У 1983 році на екрани вийшов радянський художній фільм «Комбати», частину сцен якого знімали в Миколаєві — на Інгульському узвозі та на території Намиву. У кінострічці зафіксовано перші дев'ятиповерхівки та пульпопровід, яким подавали річковий пісок від земснаряда. У той період новий мікрорайон мав вигляд відкритої піщаної пустелі.

Чорноморський суднобудівний завод зводив на Намиві по 500–600 квартир щорічно. Окрім житлових будинків, підприємство збудувало найбільший на той час у місті продовольчий магазин «Чорноморець», де працювало 28 продавців. У будівлі супермаркету змонтували суднове холодильне обладнання, а 12-метрові плити перекриття доставляли з Харкова. Крім того, на масиві звели школу, дитячий садок, телефонну станцію, пральню та облаштували причал для приміських катерів.

Суперечка з Козленком та розрахунок Макарова

Під час узгодження планів будівництва директор підприємства «ТОР» Анатолій Козленко пропонував інший варіант — зводити житло в районі розворотного кільця трамвая № 3 уздовж провулка «А». Керівництво та фахівці, які приїжджали на ЧСЗ з інших міст, перед новим восьмиповерховим заводоуправлінням проїжджали повз квартали старого дореволюційного фонду. Козленко пропонував замінити ветхі будинки багатоповерхівками, з'єднати сучасним проспектом площу Ганкевича з центром міста та зекономити на міському транспорті, оскільки працівники жили б безпосередньо біля заводської прохідної.

Міські посадовці також пропонували заводу інші майданчики: район Залізничного селища, проспект Леніна (нині Центральний) та центральну пішохідну вулицю. Однак Юрій Макаров відкинув ці пропозиції через необхідність відселення: до 60–70% нових квартир у разі знесення старих будинків довелося б передати місту для розселення мешканців, що розтягнуло б забезпечення житлом суднобудівників на десятиліття.

Другою ключовою причиною став генеральний план розвитку ЧСЗ до 2025 року. Проєкт передбачав будівництво сухого дока в районі 6-ї ділянки підприємства як нового стапеля під зведення авіаносців. Основні виробничі потужності заводу мали зміститися саме в бік Намиву, де планувалося облаштування нової прохідної та сполучення району з містом через вулицю Індустріальну. Проте зупинка реконструкції підприємства та подальше будівництво гаражного кооперативу за парком «Ліски» заблокували прямий вихід із Намиву на Індустріальну.

У радянський період також розробляли інший проєкт намиву — у районі фірми «Велам» та вулиці 2-ї Набережної. Цей план передбачав засипання існуючого річища річки багатоповерховою забудовою та прокопування нового русла через перешийок Аляудського півострова, однак реалізований він не був.