89-річний Михайло Дідишин з Космача — дослідник Гуцульщини, фотограф, художник і скульптор. На своєму подвір’ї облаштував Музей Довбуша. Але через свою діяльність і активну позицію був під пильним наглядом радянських спецслужб.
У 1970-х роках Михайло Дідишин розшукав хату-зимівник, що за переказами належала Штефану Дзвінчуку. Саме в цій хаті був вбитий легендарний ватажок опришків Олекса Довбуш. Михайло переніс хату на власне подвір’я і заснував музей Олекси Довбуша, де зібрав понад пів тисячі експонатів.
«Космач – це земля, де Бог ходить», – каже Михайло Дідишин.
Митець відмічає, що за все своє життя не знав такої людини, якій би поставили стільки пам’ятників, яка ватажку опришків.
«То не те, що в кожному селі – на кожній стежці: тут Довбуш перейшов, а тут камінь поклав. А він міг навіть не бути коло того», – розповідає досліджник постаті Олекси Довбуша.
«Я все життя тут прожив і ціле життя терпів, бо не подобався радянській владі. Я кожен тиждень мав йти в КДБ – здавати звіт: хто в мене був, чим він цікавився», – зізнався Михайло Дідишин.
Він розповів історію, як вперше потрапив до КДБ в Косові. За словами гуцула, це сталося через наклеп Космацького сільського голови.
«Я почав з татом будувати хату. Але то треба плану. А мені плану ніяк не хотіли видати. Сільський голова Іван Клаптуняк, друг мого тата, каже: «То велика справа – план дістати». Ну і я дав йому дві сотки – то були дуже великі гроші. Ми вже хату по вікна побудували і тут приходить якийсь чоловік – Матвєєв. А він був старшим від тих планів з Косова. Каже: «А що то вибудуєте – а плану нема?». Та плану нема, але нема де жити. А він каже: «А ви столик на кухню мені можете зробити?». Кажу6 «Зробим. Принесіть у село той столик», – пригадує Михайло Дідишин.
Коли Матвєєв прийшов по столик – то приніс взамін план на хату.
«А потім йду в село – бачу, голова стоїть коло сільради. Я кажу: «Добрий день. Іване Васильовичу, я колись вам позичив 200 рублів. Ви би мені віддали, бо хату будую, то й грошей треба». Він виніс мені гроші та й каже: «Ну що, Михайле, тебе певно треба буде вчити жити».
А через кілька днів з Косова прийшла повістка – з’явитися в прокуратуру. Там Михайло Дідишин вперше і познайомився з КДБ. Як радянські спецслужби вербували космачанина та що вимагали робити – дивіться в проєкті Гуцулендії.
Допоможіть добровільним внеском українським журналістам