Кров замість ліків: як римляни намагалися вилікувати епілепсію
Моторошні ритуали античності: як давньоримські лікарі намагалися приборкати епілепсію за допомогою гладіаторської крові.
У Стародавньому Римі загибла кров гладіаторів вважалася засобом від епілепсії. Це лікування застосовували протягом багатьох століть, а після заборони гладіаторських боїв йому знайшли не менш жахливу альтернативу.
Про цю древню практику йдеться у дослідженні Фердинанда Пітера Муга та Акселя Каренберга, повідомляє видання Popular Science.
Людську кров у боротьбі з епілепсією використовували не лише римляни - є свідчення схожих практик у Стародавній Греції, Єгипті та Месопотамії. Проте саме в Римі особливі властивості приписували крові воїнів, які загинули на арені.
Одна з перших відомих письмових згадок про таке "лікування" датується приблизно 40 роком нашої ери. Хворим радили пити ще теплу кров із рани гладіатора. Згодом з’являлися й інші способи її використання - від кількох ложок щодня до вживання безпосередньо після смерті бійця.
У VI столітті навіть описували метод, за яким тканину просочували кров’ю гладіатора, спалювали, а отриманий попіл змішували з вином. Тодішні медики стверджували, що кілька таких доз нібито могли позбавити людину нападів.
Історик медицини Фердинанд Пітер Муг пояснює тривалу популярність цього засобу магічним мисленням. Гладіаторів у Римі оточували особливі символи: на ранніх етапах їхня загибель пов’язувалася з релігійними обрядами, а пізніше сама насильницька смерть могла наділяти їхню кров особливою силою в очах людей.
Дослідники також вважають, що віра в ефективність такого "лікування" могла підтримувати природна зміна течії деяких форм епілепсії. Наприклад, певні прояви, що виникають у дитинстві, можуть зникати з віком. Для людей, які не усвідомлювали причин захворювання, це могло здаватися результатом вживання крові.
Коли приблизно в 400 році нашої ери в Римській імперії заборонили гладіаторські бої, лікарям довелося шукати інший спосіб отримання крові для лікування епілепсії. Заміною стала кров злочинців, яких страчували через обезголовлення.
"Кров обезголовлених була кров’ю „благородних“ злочинців, і це могло бути важливим під час пошуку заміни крові гладіатора", - зазначив Муг.
Також важливим був спосіб страти. Після обезголовлення кров можна було зібрати безпосередньо з рани. Натомість, у випадку повішення, для отримання крові довелося б додатково розрізати тіло померлого. Як пояснює дослідник, у багатьох культурах ушкодження трупа вважалося неприйнятним.
Віра в цілющі властивості людської крові зберігалася протягом багатьох століть. Кров страчених далі використовували для лікування епілепсії навіть у пізніші часи, аж до появи протиепілептичних препаратів у XX столітті.
Нагадаємо, що більше ніж 2200 років під величезним земляним насипом у китайській провінції Шеньсі зберігається недоторкнута гробниця першого імператора Китаю Цінь Ши Хуан-ді. Археологи ще не змогли відкрити центральну поховальну кімнату, але дослідження комплексу та історичні джерела вже дозволяють робити припущення щодо можливого вмісту.
Стародавній перстень може доповнити історію розп’яття Ісуса
Новини від Корреспондент.net в Telegram та WhatsApp. Підписуйтесь на наші канали https://t.me/korrespondentnet та WhatsApp