Культура Тальнівщини: Як відродити село та зробити клуб осередком життя громади?

Директор Центру культурних послуг Тальнівської міської ради Володимир Таран регулярно відвідує клубні й бібліотечні заклади Тальнівщини, аби глибоко зрозуміти проблеми галузі. .

–З якою конкретною метою Ви приїхали до будинку культури Павлівки Першої – перевірка стану, планування ремонту чи щось інше?

–Щомісяця я буваю в кількох клубних та бібліотечних закладах громади– структурних підрозділах Центру культурних послуг (ЦКП) Тальнівської міської ради. Так, у вересні я відвідав села Онопріївка та Кобринова Гребля, а нещодавно – Павлівку Першу, Корсунку, Піщану, Криві Коліна. Я підкреслюю: саме «відвідав», а не «перевірив». У нашій роботі кожен заклад та його керівник мають однакову відповідальність. Звісно, є відмінності: Центр – флагман, тоді як сільський клуб – його «стратегічний» напрямок. Але всі ми рівноправно відповідаємо за надання якісних культурних послуг.

–Що Вас найбільше здивувало або вразило під час візиту в хорошому чи поганому сенсі?

–Це мене здивувало? Ні. Це мене вразило? Так. Проблеми нашої галузі я знаю не з чуток, а зсередини. Фахівці клубної сфери за мінімальну оплату праці не лише працюють із населенням, а й доглядають за приміщеннями та прилеглими територіями. І ця відданість справі вражає мене щодня. Самі заклади часто не мають ні тепла, ні води, ні сучасного інтер’єру. Але попри все це, їхня основна робота – гурткова діяльність, взаємодія з громадою, суспільно корисні проєкти – на високому рівні й має величезне значення.

–Як Центр культурних послуг допомагає сільським клубам не «виживати», а розвиватися?

З 2025 року, відколи був створений Центр культурних послуг, ми взяли курс на конкретну зміну. Наша мета – трансформувати роботу клубів і бібліотек, перетворивши їх на сучасні осередки дозвілля для всіх вікових категорій. Це означає: створення клубів за інтересами, активне наповнення гуртків, розвиток ужиткового мистецтва. Бібліотеки ж повинні перестати бути місцем лише для довгоочікуваного читача, стаючи платформами для майстер-класів та публічних заходів.

–Створення Центру докорінно змінило тактику роботи?

–Так. У ЦКП діє відділ стратегічних комунікацій, чиє ключове завдання – забезпечувати цей розвиток. Уже цього року в місті запрацював молодіжний простір. Наступний крок – налагодити співпрацю з працівниками культури сіл, щоб ефективно працювати саме з сільською молоддю. Крім того, працює методист із декоративно-прикладного мистецтва, який вже об’єднав навколо себе переважно сільських мисткинь.

Результат вражає: участь у заходах, виставки-продажі, збереження та популяризація традицій, яка сягнула навіть міжнародного рівня (деталі повідомимо згодом). Аматорське мистецтво, уже сформоване, потребує лише нашої підтримки: берегти та популяризувати. Також необхідно відновити регулярні покази кіно та мультфільмів у селах. Досвід Тального та Кобринового Греблі підтверджує, що людям це цікаво!

–Що ж є першочерговим для того, щоб культура в селі справді «жила», а не існувала формально?

– Зміни! Ми вже активно їх впроваджуємо. Суспільство стало вибагливішим: люди очікують не лише співів і танців, а й комфортних місць для відпочинку, спілкування та розвитку хобі. Довгий час ми «пливли за течією», не реагуючи на зміну потреб громади. Протягом десятиліть бракувало зацікавлених посадових осіб, про що свідчить стан приміщень: лише кілька будинків культури – у Піщаній, Вишнополі, Романівці, Соколівочці – залишаються збереженими, і для їх приведення до сучасних стандартів потрібні роки й значні зусилля. Та є приклади свідомої підтримки. Центр освіти, культури, духовності та дозвілля в Кривих Колінах, куди перейшли працівники будинку культури, доглянутий і теплий завдяки підприємцеві Володимиру Мовчанові, який дбає про людей, купує концертні костюми та музичні інструменти. У Центрі проводяться всі шкільні й сільські заходи, зокрема благодійні ярмарки й концерти.

На жаль, не всі місцеві підприємці проявляють таку ж турботу про заклади культури та соціальну сферу, тому загальний стан галузі бажає бути кращим.

–Чи існують успішні приклади сільських закладів культури, з яких могли б брати приклад інші?

–Це радше риторичне питання. Успіх кожного закладу є унікальним і залежить від специфіки села, кількості різновікового населення та сформованої роками жанрової діяльності. Ми маємо низку яскравих прикладів. Зеленьків – лідер у вокально-хоровому жанрі. У Майданецькому потужний інструментальний напрямок. У Червоному активна літературна діяльність та читання. У Соколівочці – застосування сучасних технологій, зокрема інтерактивного столу. В Онопріївці зосередженість на роботі з внутрішньо переміщеними особами. У Поташу пріоритетною є робота з дітьми. Колодисте пишається чудовим фольклорним колективом (жінки старшого віку). Легедзине розвиває власний молодіжний простір. Звісно, є села, де зміна підходів до надання послуг потребує посиленої уваги. У цьому випадку саме спроможність місцевого працівника культури налагодити ефективну комунікацію з громадою стає вирішальною.

–Чи планується оновлення обладнання, сценічного одягу, інструментів у сільських клубах і з яких джерел фінансування?

–Для успішного та якісного функціонування сільських клубних установ необхідно осучаснити матеріально-технічну базу: оновити обладнання, придбати нові музичні інструменти та сценічний одяг. Основне джерело фінансування сільських клубних закладів – бюджет громади. Крім того, деякі села (хоча їх менша частина) мають місцевих спонсорів.

Дуже важливою є співпраця і комунікабельність клубного працівника з підприємцями. На жаль, не всі можуть ефективно використовувати такі зв’язки. Однак благодійна підтримка в громаді присутня. Оновлення планується, чому ж ні! Але цей процес безпосередньо залежить від попиту сільських жителів та ініціативи керівника закладу культури. Я вважаю, що вичерпні відповіді на ці питання вам найкраще нададуть самі працівники сільських закладів.

–Яким Ви бачите ідеальний сільський Будинок культури через п’ять років?

–Ідеальний сільський осередок культури – проста, універсальна модель Центру з широким спектром послуг та необхідним технічним забезпеченням. Мені дуже імпонує ідея, яка вже реалізовується в нашій громаді – концепція «Будинку села». Місце, де люди можуть отримати повний цикл необхідних послуг: адміністративні, медичні, соціальні та культурні. Такий інтегрований простір має бути створений у кожному селі. У великих населених пунктах це має бути справжній культурний хаб, що охоплює максимальну кількість напрямків: від традиційної концертної та гурткової діяльності до сучасних розважальних та освітніх послуг.

–Як Ви мотивуєте місцевих людей долучатися до культурного життя, адже без громади Будинок культури порожній?

–Складно говорити про мотивацію у традиційному сенсі. На жаль, втрата людського потенціалу та інтересу до культури є очевидною. Ми усвідомлюємо, що потрібні фундаментальні зміни. Причому ці зміни необхідні не лише на рівні органу місцевого самоврядування, а й на державному рівні. На жаль, зараз мова йде не тільки про сферу культури чи бібліотечну галузь, а про системні проблеми.

Післяслово

Коли в сільському клубі знову чути музику, дитячий сміх і живе слово – то найкращий доказ того, що культура справді живе. Тальнівщина робить важливі кроки, щоб сільські осередки стали не минулим, а майбутнім громади, де народжуються нова енергія та віра в завтрашній день.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА