Лісові скарби й грибні секрети: репортаж із тихого полювання в Чигиринському лісі

Як збирають гриби в лісах Черкащини

У вересні, щойно пройшли дощі, черкащани масово рушили в ліс по гриби. Соцмережі заполонили світлини з тихого полювання: кошики, що ломилися від білих, долоні, повні маслюків, золотаве світло між стовбурами дерев. Стрічка пахла лісом навіть крізь екран. 

Тож на полювання черкаськими лісами вирушили й журналісти «18000» – аби побачити весь процес зсередини й розповісти, як збирають повні кошики грибів там, де, здавалося б, не росте нічого. 

Їхали, звісно ж, не навмання, а в супроводі грибарки Валентини Шевченко, яку в інтернеті називають «грибною королевою Черкащини». Вона збирає гриби понад 20 років – із чотирирічного віку, відколи батьки вперше взяли її до лісу.

У середині жовтня Чигиринський сосновий ліс зустрічає нас свіжою прохолодою. Надворі ранок, повітря тут густе й вологе, налите смолою, мохом і ледь вловимим грибним ароматом, глибоким і терпким. Сосни стоять рівно й високо, мов колони, а тиша зіткана з дрібних звуків: то щось зашарудить, то клацне, то десь удалині озветься пташка.

Ранковий Чигиринський ліс

Валентина вже чекає біля машини край лісової дороги: у лосинах, чорних кроксах, картатій рожево-сірій сорочці й вітровці. Щойно вітаємося, як вона простягає нам сині латексні рукавички: щоб руки менше бруднилися і щоб було спокійніше, якщо раптом торкнуся отруйного гриба. Блакитне на тлі зеленого моху робить нас схожими на лікарів.

Сині рукавички, кошик і телефон: що потрібно для тихого полювання

Кошик, який Валентина дістає з машини, ще порожній і легкий. Запитую, як вона зазвичай готується до походу й чи планує маршрут заздалегідь.

- Зазвичай усе спонтанно. Я завжди беру кошик, обов’язково кепку, пляшечку води і, звісно, телефон. Бажано, щоб він був заряджений, бо випадки бувають різні, – відповідає вона.

На випадок щедрого врожаю грибниця прихоплює ще й пакет — раптом грибів виявиться більше, ніж умістить кошик. Ніж бере переважно для маслюків: ним вона зрізає гриби, а за потреби може почистити їх просто в лісі.

Що в кошику у грибниці

Я дивлюся на її чорні крокси. Раніше думала, що для лісу найкраще підходить закрите взуття, наприклад кросівки. Валентина пояснює, що їй найзручніше саме в кроксах. Погоду перед виїздом перевіряє завжди, але й дощу не боїться.

– У дощову погоду я теж люблю ходити: людей дуже мало, і це ще більша насолода від природи. Тільки тоді вже не вдягаю крокси, а беру гумові чобітки: і комфортніше, і ніжкам тепленько, – розповідає грибниця.

Читайте також. Гриби в Черкаській області: де ростуть та які збирати.

Як знаходити білі гриби в лісі: перші секрети грибарки

Валентина відгортає мох і лісову підстилку. З‑під зеленого покривала виглядають круглі коричневі шапочки, що туляться одна до одної, наче глазуровані булочки на деку.

– Ми так зразу вийшли за горбочок, і я щось побачила. Це білий гриб, однозначно, – каже вона.

Валентина Шевченко збирає гриби

За перші п’ятнадцять секунд у нас уже два білі гриби! Валентина рухається лісом із такою швидкістю, що мені залишається тільки намагатися не відставати. Схоже, для грибної королеви це лише розминка. Утім, помітивши, що я не встигаю за нею, Валентина навмисно сповільнює крок.

Ліс не порожній. Неподалік лунають голоси — грибники тихо перегукуються між деревами. Перед нами весь час іде чоловік із пакетом. Він теж збирає гриби, але, судячи з ніжок, що то тут, то там стирчать із моху, зрізає їх трохи необережно. Згодом зустрічаємо двох жінок, імовірно бабусю з онукою. Вони, на відміну від нас, ходять із палицями: це для них і щуп, яким ворушать листя й мох, і опора на нерівній землі.

Де ростуть білі гриби

Валентина уважно оглядає місця, де вже побували інші грибники, й пояснює: навіть якщо хтось пройшов цією ділянкою раніше, це зовсім не означає, що тут більше нічого не знайти.

– Дивіться, скільки купок. Їх треба абсолютно всі передивлятися, навіть якщо люди вже подивилися, зрізали кілька й побігли далі.

По допомогу до Валентини нерідко звертаються грибники, які не впевнені у своєму улові.

– Просять: «Подивіться, чи гриби в мене їстівні» . Ти перебираєш, викидаєш, кажеш, що це неїстівне. А людина відповідає: «Вони ж такі красиві, я їх назад заберу», – розповідає вона.

Під якими деревами ростуть білі гриби та як їх знаходити

– Люди завжди, коли приїжджають до лісу, забігають углиб. А в мене є мінісекретик: я найчастіше збираю прямо біля машини. Поставила авто – вперед-назад, і вже повний кошик, – пояснює Валентина.

Гриби в Чигиринському лісі

Мова не про узбіччя, одразу додає вона. 

– Біля дороги я не збираю, бо там запилено й загазовано. Тільки посеред лісу, – уточнює Валентина.

Ліс після дощу пахне сильніше, а світло лягає на землю плямами. У них гриби то виринають, то зникають. Валентина пояснює, що білий гриб утворює мікоризу – особливий взаємозв’язок із корінням дерев, завдяки якому гриб і дерево обмінюються поживними речовинами. Саме тому білі гриби часто трапляються поблизу сосен, беріз і дубів. Знайти їх можна й у листяних лісах, зокрема серед акацій. Але орієнтуватися лише на дерева не варто.

Білий гриб

– Не завжди білий гриб росте саме біля дерева. Він може бути й на відкритій ділянці, прямо на стежці. Він завжди такий потайний гриб, – каже Валентина.

Найбільше вона придивляється до горбочків у лісовій підстилці.

– На них знаходжу найбільше. Але гриби можуть бути й під горбиком. Кожного сезону по-різному: то на відкритій ділянці, то прямо на горбику, то попід ним, – розповідає грибниця.

Валентина ходить не лише Чигиринським лісом, а й іншими лісами Черкащини. Однак свої найкращі грибні місця повністю не розкриває. У тихому полюванні, як і в будь-якій справі, досвід має свою ціну.

– У кожному лісі в мене є свої ділянки, де ростуть білі. З роками все змінюється: то грибні місця міняються, то я натрапляю на нові, – каже вона.

Гриб сховався під травою

Серед улюблених місць Валентини — Трушівське лісництво. До Холодного Яру вона їздить переважно по опеньки, адже решту місцевості знає не так добре. А от до перевірених ділянок повертається охоче: іноді вони приємно дивують навіть тоді, коли на щедрий улов уже не розраховуєш.

– Якось ми заїхали на ділянку, де довго не було грибів. Просто на пів годинки – подивитися, чи є вони. Перед роботою вже треба було поспішати, а вийшло два повні кошики. Тому наступного дня я, звичайно, поїхала туди знову, – згадує Валентина.

Якщо грибів немає, шукає інші місця. Найдовше вона проводила в лісі чотири години, а зазвичай їй вистачає години-півтори.

Кілька порад Валентина дає й побіжно. На наступний день після дощу, каже вона, можна їхати сміливо. Людей у лісі найбільше зранку, а деякі вирушають на пошуки ще затемна — із ліхтариками. Валентина теж пробувала збирати гриби з ліхтарем і каже, що в його світлі капелюшки грибів помітити буває легше.

Незнайомий гриб

Інші грибники обирають іншу тактику: дістаються позашляховиками до віддалених лісових ділянок, куди не кожен наважиться заїхати звичайним автомобілем. Іноді такі поїздки теж завершуються повними кошиками.

Про свої грибні місця Валентина розповідає з усмішкою. Якось у лісі її впізнав підписник групи «Черкаси гриби»  й пожартував, що видасть її локацію. Валентина відповіла, що таких місць у неї багато. Саме ця група нас із нею й звела – виявляється, у любителів грибів є своя міні черкаська спільнота, де діляться знахідками, обговорюють грибний сезон і стежать за тим, що відбувається в лісах області.

Червоні, оранжеві, медові: ліс, у якому не все для кошика

У Чигиринському лісі розкидані не лише білі гриби. То тут, то там з моху виринають мухомори, червоні з білими цятками, оранжеві й навіть жовті. Трапляються й інші гриби, зокрема ті, які грибники називають поганками, а також гриби-їжаки.  Усіх бачу одразу, бо вони не ховаються, а стоять на поверхні, наче виставлені на вітрині. На відміну від їстівних грибів.

Мухомори

Валентина показує на одну з поганок: люди, каже, дуже часто її збирають. Її зірвала і я, тому запитую, чи можна брати решту грибів, якщо торкнувся отруйного, і що робити з білим, який росте поруч із небезпечним сусідом.

– Якщо торкнулися руками отруйного гриба, це не означає, що решту не можна класти в кошик, – відповідає Валентина. – Але якщо білий росте просто з мухомором або поруч розрослася бліда поганка, я такий гриб залишаю.

Читайте також. Шість тисяч років під ногами: як на Черкащині археологи досліджують найбільше трипільське поселення світу

Зрізати чи викручувати? Ось в чому питання

Знайшовши гриб, Валентина не поспішає. Вона відгортає навколо нього лісову підстилку – мох, хвою, сухе листя й дрібні гілочки, – щоб краще роздивитися ніжку. Потім обережно дістає гриб і повертає підстилку на місце.

Валентина викручує гриб

Я запитую про суперечку, яка часто виникає серед грибників: краще зрізати гриб ножем чи викручувати руками? У тіктоці Валентині нерідко пишуть, що після викручування на цьому місці більше нічого не виросте.

– Те, що гриб не виросте, якщо його зрізати, – просто міф. Гриби розмножуються спорами, а це вже біологія: хто вчив, той знає. Незалежно від того, зріжеш ти його чи викрутиш, різниці немає абсолютно, – пояснює Валентина.

Викручені гриби

Сама вона віддає перевагу викручуванню. Водночас це її спосіб збирання, а не універсальне правило: важливо не пошкоджувати лісову підстилку й не розгрібати землю без потреби. Адже видима частина гриба — лише частина значно більшого організму. Основна його частина, грибниця, залишається в ґрунті, а нові гриби з’являються з неї за сприятливих умов.

Не всі гриби, які ми помічаємо, дістаються грибникам. На деяких видно сліди зубів. Валентина каже, що часто зустрічає зайців, які ласують грибами, а ще бачила косуль – востаннє, пригадує, у 2022 році.

Як розпізнати білий гриб і чому не варто довіряти лише кольору

Білий гриб, каже Валентина, важко сплутати з іншими, якщо знаєш, на що звертати увагу.

– Дивлюся під шапочку, звертаю увагу на колір ніжки й самої шапочки. Вона не обов’язково має бути білою. Там, де жовтіє, гриб просто старший, – пояснює грибниця.

Гриби-їжаки

На вигляд гриба впливають його вік та умови, у яких він росте. Та навіть досвідчена грибниця не завжди може визначити незнайомий гриб.

– Якщо я не впевнена, що знайшла, то просто не беру його із собою, залишаю. Здоров’я важливіше за будь-який трофей. Хто хоче збирати гриби, тому перед походом краще почитати про них, а ще краще – піти з тим, хто розбирається, – каже Валентина.

Запитую про поширене правило: нібито їстівні гриби мають під шапочкою губчасту поверхню, а неїстівні – пластинки.

Зеленушка – пластинчастий гриб

– У принципі так, але рижики, зеленушки чи, наприклад, сироїжки теж пластинчасті, і вони їстівні. Тож як правило для новачка це не працює, – відповідає Валентина.

Ми минаємо ще один великий старий білий, і Валентина оглядає його і каже, що отруйним він бути не може, але брати його краще не варто. 

Без зв’язку серед сосен: як знайти дорогу з лісу

Ми підіймаємося на черговий лісовий пагорб, і я запитую про те, що весь час сидить у мене в голові: а що, якщо загубимося?

– Слава Богу, за стільки років я жодного разу не блудила, бо ліс знаю досконало. Далеко від дороги не ходжу, стежки запам’ятовую. По деревах мені орієнтуватися важко, тому орієнтуюся за горбочками й тими місцями, куди ходжу. Знаю, де в мене машина, – відповідає Валентина.

У пошуках грибів

Коли зв’язок не ловить, можуть допомогти заздалегідь завантажені карти. Мама Валентини користується Google Maps і позначає на них точки. Тому заряджений телефон – одна з необхідних речей у лісі. Люди, каже грибниця, губляться в лісі частіше, ніж здається..

– Постійно я виводжу з лісу дітей із мамами. Вони блукають, але просять: «Не кажи тільки чоловікові, бо я більше до лісу не поїду», – розповідає вона.

Валентина застерігає: якщо заблукали, не варто навмання йти далі в ліс. Варто зупинитися, спробувати визначити своє місце розташування та зателефонувати за номером 112 або 101, якщо є мобільний зв’язок. Якщо зв’язку немає, потрібно залишатися в безпечному місці й намагатися подати сигнал про себе, а не продовжувати хаотичні пошуки дороги.

Читайте також. «Риба є?»: тепловізори, сітки й рейди на водах Черкащини під час нересту.

Білий гриб вагою пів кілограма: наша найбільша знахідка

Під кінець походу, коли кошики вже важчають, а очі втомлюються вдивлятися в мох, ми раптом знаходимо справжній скарб. З‑під підстилки виступає велика світло-коричнева шапка, що не вміщається в долоні. Під нею – масивна ніжка, широка, як невелике барильце.

Великий білий гриб

Це один із найбільших білих грибів, які я бачила. На око, він важить близько пів кілограма. Валентина оглядає знахідку – видно, що гриб їй до вподоби. Хоча до її особистого рекорду йому далеко.

– Ви ще не питали, який найбільший гриб я знайшла. Він важив кілограм шістсот тринадцять грамів. Такий здоровань! Ми з батьками тоді продавали гриби на ринку, і за нього мені запропонували подвійний тариф, — згадує Валентина.

146 кілограмів білих грибів за чотири години: рекорд черкащанки

Для Валентини тихе полювання – не лише захоплення, а й фізичне навантаження. 

– Це як найкращий спортзал. Жоден фітнес-тренер не змусить мене за день пройти 15 кілометрів і присісти понад триста разів. А крепатура після лісу буває навіть сильніша, ніж після спортзалу, – каже вона.

Наш улов скромний порівняно з її рекордами. Цьогоріч Валентина зібрала понад 30 кілограмів білих грибів приблизно за дві години, а разом із маслюками могло вийти близько 40 кілограмів. Після свята Воздвиження грибів було стільки, що вона виносила з лісу відро за відром.

Валентина з урожаєм грибів

Найбільший улов за всі роки Валентина зібрала разом із татом у 2022 році, на початку повномасштабного вторгнення. За чотири години між Худоліївкою та Трушівцями вони назбирали 146 кілограмів білих грибів.

– Маслюки ми навіть не брали: люди приїжджали з причепами й просто вантажили їх туди, – розповідає грибниця.

Тоді в одному з ресторанів Одеси замовили велику партію грибів, тож зібране продали. Родина могла б переробити все самостійно, але вирішила скористатися нагодою.

Коли закінчується грибний сезон на Черкащині у 2026 році

Пік нинішнього сезону в лісі, де ми збирали гриби, за спостереженнями Валентини, уже минув. Масово вони росли приблизно тиждень тому, коли кількох годин вистачало, щоб наповнити кошики. Тепер грибів менше, але вони ще трапляються. Якщо збережеться тепла погода, сезон може тривати: ліс добре промок.

Боровик

Це спостереження за конкретною місцевістю, адже на Черкащині гриби з’являються не одночасно. У різних лісах на їхню появу впливають опади, температура, тип ґрунту та дерева, поруч із якими вони ростуть.

– Спочатку, із вересня, йде білий, потім маслюк, польський, а закінчується зеленушкою. Найпізніше я знаходила гриб сьомого січня – це була вона, – розповідає Валентина.

Польський гриб

Опеньки зазвичай починаються в жовтні – на початку або наприкінці місяця. Найбільше їх можна знайти в листяних лісах, наприклад у Холодному Яру. Влітку цього року грибів також було багато, але переважно червивих.

За теплої зими тихе полювання може тривати навіть під снігом. Валентина згадує, як знаходила гриби під тонким білим покривом: над землею виднілися горбочки, а на шапочках лежав сніг.

Від кошика до сковорідки: як обробляти гриби після збирання

Їсти гриби Валентина любить менше, ніж збирати. Білі найчастіше готує просто: миє, чистить і відразу смажить.

– Цибулі не додаю, бо вона дуже перебиває смак. Підсмажила, а наприкінці додаю ложечку вершкового масла. Із приправ – просто сіль, – ділиться рецептом грибниця.

Наш улов за дві години

Білі гриби вона також маринує й сушить, а опеньки – лише маринує. Змінила Валентина й спосіб заморожування білих: раніше відварювала їх перед цим, а тепер заморожує без попереднього варіння, бо вважає, що так краще зберігається смак.

Зібране переробляє в день походу. Якщо перед роботою не встигає, залишає гриби на кілька годин у прохолодному місці, а після повернення одразу береться до справи.

Валентина з усіма зібраними грибами

Тим часом біля машини Валентина чистить наш улов. Зеленушки, маслюки й польські складає окремо від білих, які залишає в кошику, щоб не пом’ялися. З маслюків знімає слизьку шкірку, а білі лише обтирає від бруду. Вдома гриби миє щіткою, хоча її тато віддає перевагу губці. Через це вони сперечаються: Валентина вважає, що нею можна втерти бруд у гриб.

І поки Валентина перебирає гриби й оцінює наші знахідки, я дивлюся на кошики й згадую, як на початку походу не могла знайти жодного гриба, поки вона вже тримала в руках першого білого. За дві години я навчилася принаймні помічати горбочки, заглядати під мох і не проходити повз підозріло округлі шапочки.

Чи знайду я щось сама наступного разу – ще питання. Але тепер, коли дивитимуся на фотографії грибних трофеїв у стрічці, знатиму: за кожним повним кошиком стоять години ходьби, уважний погляд і трохи лісової удачі. А ще – вміння вчасно зупинитися й залишити в лісі те, у чому не впевнений.

Оля Ярмолич

Читайте також. Змії на Черкащині: які види живуть, де їх зустріти та що робити при укусі

Читайте більше черкаських новин – важливі події для громади. Знайомся з командою «18000» в інстаграм @18000_team