Лівії потрібно до $40 млрд інвестицій для розвитку нафтових і газових ресурсів, оскільки країна прагне знову стати одним із найбільших виробників сирої нафти у світі.
Про це заявив глава державної нафтової компанії країни у інтервʼю Financial Times.
Північноафриканська держава, яка розділена між конкуруючими адміністраціями на сході та заході, має найбільші підтверджені запаси нафти в Африці, за даними Управління енергетичної інформації США. Останніми роками країна також привернула увагу низки міжнародних нафтових компаній, які шукають нові можливості для інвестицій. Однак голова Національної нафтової корпорації Лівії (NOC) Масуд Сулейман заявив, що розвиток галузі гальмується через нестачу капіталу.
«У нас є багато невикористаних ресурсів. Нам потрібні значні кошти – від $30 млрд до $40 млрд», – сказав він.
Сулейман поставив перед країною «амбітну, але реалістичну» мету – збільшити видобуток нафти до 2 млн барелів на добу до 2030 року, порівняно з приблизно 1,4 млн барелів на добу зараз.
За його словами, у Лівії вже відкрито понад 60 нафтових і газових родовищ, які досі не розробляються.
У країні вже працюють такі іноземні компанії, як Eni, TotalEnergies, Chevron і ConocoPhillips. Однак інвестиції стримують політична нестабільність, побоювання щодо корупції та якості державного управління, а також нестача фінансування самої NOC.
Цього місяця серія ударів безпілотників також була спрямована на нафтопереробний завод у Завії на заході Лівії. Внаслідок атак загорівся резервуар із бензином, а інші частини підприємства зазнали пошкоджень. Безпілотники також атакували розташовану неподалік електростанцію. Влада Триполі не назвала відповідальних за атаки. Водночас значна частина західної Лівії перебуває під контролем озброєних угруповань.
Сулейман заявив, що атаки були обмежені «невеликою географічною територією» та здійснювалися невеликою кількістю «осіб поза законом», яких держава «намагається нейтралізувати». Він додав, що всі об'єкти нафтових і газових інвестицій розташовані далеко від зон напруженості та перебувають під посиленою охороною.
За чинними угодами про розподіл продукції державна нафтова компанія зобов'язана фінансувати свою частку витрат на розробку родовищ. Через це проєкти стають вразливими, коли державне фінансування затримується. Тому NOC розглядає можливість повернення до концесійної моделі, за якої інвестори братимуть на себе більшу частину початкових витрат.
NOC вивчає два варіанти: повернення до концесійних угод або вдосконалення чинних угод про розподіл продукції, щоб дозволити інвесторам вкладати більше коштів. Щоб переконати іноземні компанії у прозорості діяльності, NOC також планує призначити двох зовнішніх аудиторів.
Залучення капіталу для Лівії ускладнюється її політичною роздробленістю. Більшість найбільших нафтових родовищ та експортних терміналів розташовані на територіях, контрольованих Халіфою Хафтаром, який фактично домінує на сході країни.
На заході діє визнаний ООН Уряд національної єдності у Триполі, який спирається на різні озброєні угруповання. Хафтар та його збройні сили періодично блокували нафтові родовища й порти. У березні експертна група ООН заявила, що озброєні угруповання, пов'язані з владними колами як на сході, так і на заході країни, посилили свої можливості контролювати діяльність NOC.
Сулейман заявив, що всі сторони в розділеній країні визнають важливість збереження NOC як єдиної національної інституції, хоча компанія перебуває під значним тиском. За його словами, представники NOC підтримують контакти як зі східною, так і із західною частинами країни та безпосередньо спілкуються з основними політичними й військовими гравцями.
Фінансові проблеми NOC зберігаються навіть попри зростання цін на нафту під час війни США та Ізраїлю проти Ірану, а також попри нещодавній державний бюджет, який передбачив близько $2 млрд на операційні витрати компанії. Сулейман вважає цю суму недостатньою. За його словами, NOC хотіла б отримувати $6–7 з кожного видобутого бареля для фінансування своєї діяльності.
Крім того, NOC імпортує близько 80% пального за міжнародними цінами, а потім продає його всередині країни за значно нижчими, субсидованими державою цінами.
За даними експертів ООН, цим користується масштабний нелегальний бізнес із контрабанди пального. Його контролюють озброєні угруповання, які мають захист з боку впливових представників політичних еліт по обидва боки країни.