Українські порти на Дунаї зіткнулися з критичною ситуацією: близько 80 суден вимушені очікувати на прохід через канал Суліна. Попри наявність вільних причалів та готовність вантажів до відправлення, логістичний вузол залишається заблокованим, що суттєво гальмує аграрний експорт країни.
Чому простоюють дунайські порти?
Ситуація в портах Рені та Ізмаїла демонструє парадокс: поки термінали готові до прийому вантажів, флот стоїть на рейді в очікуванні дозволу на прохід. Операційна менеджерка Avalon Shipping Катерина Кононенко зазначає, що відстань у 70 морських миль від рейду Суліни до портів перетворилася на серйозну перешкоду. Наразі три причали лише в одному порту Рені могли б ефективно працювати, якби судна мали змогу вчасно дістатися місця призначення.
Економічні наслідки для агросектору
Затримки на каналі призводять до значних фінансових втрат. Через вимушений простій фрахтувальники змушені сплачувати демередж, що зрештою лягає важким тягарем на українських агровиробників. За оцінками експертів, 80 суден із середнім дедвейтом 5 тис. тонн означають близько 400 тис. тонн незадіяної місткості. Цей обсяг вантажів міг би вже перебувати в дорозі до міжнародних покупців, якби пропускна здатність каналу відповідала реальним потребам ринку.
Шляхи вирішення проблеми
Ефективність використання дунайського маршруту є критично важливою для виживання української економіки в умовах воєнного часу. Попри те, що Україна та Румунія ведуть перемовини щодо збільшення пропускної спроможності Сулінського каналу, поточні темпи руху суден не задовольняють потреби експортерів. Оптимізація роботи каналу залишається головним пріоритетом для стабілізації логістичних ланцюгів та підтримки аграрного сектору України.
Висновок: Поточна ситуація на Сулінському каналі потребує негайних дипломатичних та технічних рішень. Без розблокування цього вузького місця українські аграрії продовжуватимуть втрачати прибутки, а дунайські порти працюватимуть на межі своїх можливостей, не використовуючи повний потенціал наявної інфраструктури.
Джерело: AgroTimes