Львів попрощається із трьома захисниками

У вівторок, 21 липня, Львів попрощається з військовослужбовцями Олегом Харкевичем, Олегом Слепокурою та Андрієм Пирчем, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це Львівському порталу повідомили в пресслужбі Львівської міської ради.

Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Олега Харкевича та Олега Слепокуру поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87  (вул. Пасічна).

Андрія Пирча поховають на кладовищі у с. Бережани.

Олег Харкевич (11.10.1982 — 02.07.2026.) Львів’янин.

Навчався у середній загальноосвітній школі №42 міста Львова. Згодом здобув професію бармена у Львівському професійно-технічному училищі.

Проходив військову строкову службу.

Працював у сфері ландшафтного дизайну за кордоном.

Зі слів рідних, Олег був справжнім патріотом, сміливою, доброю, щирою, турботливою та відповідальною людиною. Завжди залишався позитивним, товариським і готовим підтримати та допомогти іншим. Любив музику, мав гарний голос і чудово співав. Захоплювався риболовлею, із задоволенням готував та любив свою роботу. Найбільшою його мрією було повернутися додому після перемоги й долучитися до відбудови України.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

Нагороджений медаллю «Ветеран війни».

В Олега Харкевича залишилися мати, син, сестра, брат та родина.

Олег Слепокура (25.04.1996 — 19.06.2026). Уродженець міста Белз Львівської області.

Навчався у Белзькому опорному закладі загальної середньої освіти І–ІІІ ступенів Белзької міської ради Львівської області. Згодом продовжив навчання у філії Державного навчального закладу «Угнівський аграрно-будівельний ліцей» у місті Белз. Вищу освіту здобув у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Ґжицького за спеціальністю «Харчові технології».

Проходив строкову військову службу.

Працював у сфері продажів, згодом займався підприємницькою діяльністю.

Зі слів рідних, Олег Він був людиною світла, доброти й великого серця. Завжди готовий допомогти, підтримати, знайти потрібні слова або розрядити атмосферу своїм почуттям гумору. Любив подорожі, гори, фотографію, історію України, захоплювався авіацією, колекціонував моделі літаків. Цінував свободу, любив пригоди та життя у всіх його проявах. Олег умів бачити хороше навіть у найважчі часи. Його спокій, оптимізм і здатність знаходити рішення дозволяли йому приймати виважені рішення навіть у найважчих обставинах. Був учасником Революції Гідності. Для своєї родини Олег був люблячим чоловіком, турботливим сином, братом і вірним другом. Він умів щиро кохати, цінував кожну мить, проведену з близькими, і залишив після себе найцінніше — любов, світлі спогади та приклад справжньої людяності.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Дніпропетровському, Південно-Слобожанському, Північно-Слобожанському та Курському напрямках у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

Нагороджений відзнаками Президента України: орденами «За мужність» II та III ступенів, відзнакою «За оборону України», відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий Хрест» та медаллю «Ветеран війни».

В Олега Слепокури залишилися дружина, батьки, брат та сестра.

Андрій Пирч «Доктор» (30.08.1980 — 24.05.2026). Львів’янин.

Навчався у середній загальноосвітній школі №95, а згодом — у державному навчальному закладі «Львівське вище професійне політехнічне училище».

Зі слів рідних, Андрій був чуйною, чесною та справедливою людиною. Вирізнявся відповідальністю, активністю, турботливістю, розсудливістю та сумлінним ставленням до виконання своїх обов’язків. Був люблячим сином і братом, справжнім патріотом своєї країни. Займався спортом, постійно прагнув до самовдосконалення, любив природу й тварин. Захоплювався медициною, відповідально ставився до її вивчення та невпинно вдосконалював свої знання.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Запорізькому й Донецькому напрямках у складі 45-ї окремої артилерійської бригади імені генерала Мирона Тарнавського Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений нагрудним знаком Міністерства оборони України «Знак пошани», відзнакою начальника Генерального штабу Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» та медаллю «Ветеран війни».

В Андрія Пирча залишилися мати, рідна сестра та родина.