Мати захотіла повернути подаровану синові квартиру через погрози і насильство: ВС пояснив, чому без вироку житло не повернуть
Мати подарувала синові квартиру, однак згодом їхні стосунки різко погіршилися: жінка заявила про погрози, приниження, фізичне насильство та те, що син неодноразово виганяв її з житла. Після цього вона звернулася до суду, вимагаючи розірвати договір дарування та повернути квартиру.
Верховний Суд у постанові у справі № 214/6638/25 розглянув, чи достатньо такої поведінки обдарованого для повернення подарованої нерухомості. Суд пояснив, яку саме юридичну підставу має довести дарувальник та чому для застосування статті 727 ЦК України принципове значення має обвинувальний вирок суду.
За яких умов подаровану квартиру можна повернути, що закон розуміє під злочином обдарованого проти дарувальника та чому самих заяв про погрози чи насильство недостатньо – про це в матеріалі «Судово-юридичної газети».
Суть спору
У листопаді 2023 року жінка, яка тимчасово проживала у США, видала довіреність громадянину України. Вона надала йому повноваження розпоряджатися належними їй квартирами, зокрема продавати, обмінювати та дарувати їх. У довіреності було прямо зазначено, що одну квартиру представник має подарувати іншій особі, а другу – її синові.
У лютому 2025 року від імені жінки її представник уклав договір дарування квартири на користь сина. У договорі було зазначено, що дарувальниця усвідомлює свої дії, діє вільно та свідомо, розуміє правові наслідки договору і не перебуває під впливом погроз чи насильства. Також вона підтвердила, що розуміє безоплатний характер дарування.
Однак згодом відносини між матір’ю та сином загострилися. Жінка звернулася до суду та заявила, що син систематично принижував її гідність, висловлювався нецензурно, погрожував, застосовував фізичне насильство, виганяв її з житла та чинив психологічний тиск. На її думку, така поведінка давала підстави для розірвання договору дарування відповідно до статті 727 ЦК України.
Що вирішив суд першої інстанції
Суд першої інстанції відмовив у позові, але обґрунтував своє рішення положеннями статті 229 ЦК України – щодо правочину, вчиненого під впливом помилки.
Апеляційний суд звернув увагу на цю помилку в правовому обґрунтуванні. Позивачка не посилалася на помилку як на підставу для визнання договору недійсним. Її вимоги стосувалися саме статті 727 ЦК України та поведінки обдарованого після укладення договору.
Тому апеляційний суд змінив рішення першої інстанції в частині правового обґрунтування, але залишив результат без змін: у задоволенні позову відмовлено. Справа дійшла до Верховного Суду.
Що передбачає закон про повернення подарованої нерухомості
Верховний Суд звернув увагу на особливу правову природу договору дарування. За статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона безоплатно передає або зобов’язується передати іншій стороні майно у власність. Тобто після укладення договору та переходу права власності дарувальник більше не залишається власником подарованого майна.
Закон водночас передбачає спеціальні випадки, коли дарувальник може вимагати розірвання такого договору. Зокрема, частина перша статті 727 ЦК України передбачає право дарувальника вимагати розірвати договір дарування нерухомої речі чи іншого особливо цінного майна, якщо обдарований умисно вчинив злочин проти життя, здоров’я або власності дарувальника, його батьків, дружини чи чоловіка або дітей.
Що вирішив Верховний Суд
Верховний Суд звернув увагу на те, що стаття 727 ЦК України говорить саме про умисний злочин. При цьому цивільний суд не може самостійно встановити винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, якщо відсутній обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили.
Верховний Суд послався на статтю 62 Конституції України та частину шосту статті 82 ЦПК України, відповідно до яких особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Тому для розірвання договору дарування з підстав, передбачених статтею 727 ЦК України, обов’язковою умовою є наявність обвинувального вироку щодо обдарованого, який набрав законної сили.
У цій справі суди не встановили, що сина притягували до кримінальної відповідальності, а матеріали справи не містили відповідного обвинувального вироку. Отже, передбачених статтею 727 ЦК України правових підстав для розірвання договору дарування суди не встановили.
Окремо Верховний Суд звернув увагу на важливу особливість договору дарування. Такий договір є безоплатним. Обдарований не бере на себе автоматичного обов’язку після отримання квартири забезпечувати дарувальника житлом, доглядати за ним, утримувати його чи вчиняти інші дії на його користь. Тобто саме по собі погіршення особистих стосунків між сторонами після дарування не створює підстави для автоматичного повернення нерухомості.
Верховний Суд зазначив, що за договором дарування житла право власності переходить до обдарованого, а дарувальник втрачає право володіння, користування та розпорядження ним. Саме тому рішення подарувати квартиру – це не просто побутова домовленість між родичами, яку можна скасувати через подальший конфлікт.
Крім того, у цій справі Верховний Суд також звернув увагу на принцип добросовісності та заборону суперечливої поведінки. Її суть полягає в тому, що особа не повинна діяти всупереч своїй попередній поведінці, якщо інша сторона обґрунтовано покладалася на неї. У цій справі суди встановили, що під час оформлення дарування позивачка діяла свідомо та добровільно, розуміла зміст договору та його наслідки.
Водночас Верховний Суд не став встановлювати нові фактичні обставини чи переоцінювати докази, оскільки касаційний суд перевіряє правильність застосування норм права в межах, визначених ЦПК України. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій та залишив касаційну скаргу без задоволення.
Таким чином, сам конфлікт між дарувальником та обдарованим, погрози, приниження чи твердження про застосування насильства не означають автоматичного повернення подарованої квартири. Якщо вимога ґрунтується саме на частині першій статті 727 ЦК України, необхідно довести передбачену цією нормою підставу – умисне вчинення обдарованим злочину. У цій справі такого вироку не було, тому Верховний Суд визнав відмову в розірванні договору дарування законною.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
