Майор понад три роки вважався зниклим безвісти після обстрілу командного пункту під Бахмутом: суд оголосив його померлим
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області розглянув у порядку окремого провадження заяву дружини військовослужбовця про оголошення її чоловіка померлим. Майор зник безвісти під час виконання бойового завдання після прямого влучання ворожого артилерійського снаряда в будівлю командно-спостережного пункту в селі Дубово-Василівка Бахмутського району Донецької області.
Суд дослідив обставини зникнення військовослужбовця, матеріали службового розслідування, журнал бойових дій, пояснення його побратимів та відомості щодо проведення розшуку. За результатами розгляду заяву було задоволено.
Обставини справи
У січні 2026 року жінка звернулася до суду із заявою, в якій просила оголосити померлим її чоловіка — військовослужбовця, заступника начальника штабу у званні майора. Датою його смерті вона просила вважати 18 лютого 2023 року, а місцем смерті — село Дубово-Василівка Бахмутського району Донецької області.
Заявниця також просила встановити, що смерть її чоловіка пов’язана із захистом Батьківщини, виконанням військового обов’язку, участю у забезпеченні заходів національної безпеки і оборони, а також відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації проти України.
Подружжя перебувало в зареєстрованому шлюбі з 12 серпня 2017 року. Чоловіка, який народився у 1967 році, з 27 лютого 2022 року зарахували до списків особового складу військової частини. Він приступив до виконання службових обов’язків на посаді заступника начальника штабу.
Відповідно до бойового розпорядження командира військової частини її особовий склад із 12 лютого 2023 року виконував завдання на території Бахмутського району Донецької області. Із 13 лютого командно-спостережний пункт батальйону був обладнаний у двоповерховій цегляній будівлі на східній околиці села Дубово-Василівка.
У ніч проти 18 лютого 2023 року з боку позицій російських військ по командно-спостережному пункту відкрили потужний ракетно-артилерійський вогонь. Близько 01:15 ворожий артилерійський снаряд влучив у капітальну стіну другого поверху будівлі.
Внаслідок влучання будівля була зруйнована. Перекриття між другим і першим поверхами, а також між першим поверхом і підвалом, які складалися із залізобетонних плит, обвалилися у підвальне приміщення. Там були обладнані робочі місця та перебували військовослужбовці.
Після вибуху заступник начальника штабу у званні майора та начальник радіостанції польового вузла зв’язку у званні молодшого сержанта, які перебували всередині будівлі, зникли безвісти за особливих обставин. Ще троє військовослужбовців отримали контузії.
У матеріалах службового розслідування зазначено, що майор і молодший сержант загинули, а їхні тіла залишилися під зруйнованими плитами будівлі. Для пошуку та вилучення тіл було необхідне застосування спеціальної техніки, однак використати її через бойові дії було неможливо.
Відомості про обставини події підтверджувалися витягом із журналу бойових дій та поясненнями військовослужбовців, які перебували в районі обстрілу. Вони послідовно повідомили про пряме влучання у будівлю, її руйнування та перебування двох військовослужбовців під завалами. Суд зазначив, що їхні пояснення щодо часу, місця та механізму події узгоджувалися між собою та з іншими матеріалами службового розслідування.
20 лютого 2023 року дружина отримала сповіщення про те, що її чоловік зник безвісти під час ворожого обстрілу у селі Дубово-Василівка, виконуючи військовий обов’язок із захисту свободи та незалежності України.
За фактом зникнення військовослужбовця 22 лютого 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесли відомості за частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України. Досудове розслідування проводив Бахмутський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області.
Наказом командира військової частини від 17 березня 2023 року майора визнали таким, що зник безвісти 18 лютого 2023 року за особливих обставин під час виконання бойового завдання та у зв’язку із захистом Батьківщини.
Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими повідомив, що перебування військовослужбовця в полоні держави-агресора не підтверджено ані російською стороною, ані Міжнародним комітетом Червоного Хреста.
Військовослужбовця також внесли до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Станом на 13 лютого 2026 року він перебував у державному розшуку як безвісти зникла особа.
Заявниця пояснила, що про загибель чоловіка їй повідомили його побратими. Від дня його зникнення вона не отримувала жодних відомостей, які давали б підстави вважати, що він живий. Жінка також повідомила, що інших родичів у чоловіка немає, а його єдиний син також загинув, захищаючи Україну.
Оголошення чоловіка померлим було необхідне заявниці для державної реєстрації смерті, отримання свідоцтва про смерть, оформлення спадкових прав та реалізації передбачених законодавством прав члена сім’ї загиблого військовослужбовця.
Позиції учасників справи № 357/624/26
Заявниця та її представник підтримали заяву в повному обсязі. Вони посилалися на конкретні обставини зникнення військовослужбовця, матеріали службового розслідування, пояснення безпосередніх очевидців, відсутність відомостей про його перебування серед живих і непідтвердження факту перебування у полоні.
Міністерство оборони України заперечувало проти задоволення заяви. Представник Міністерства посилався на передчасність звернення до суду, необхідність дотримання строків, установлених частиною другою статті 46 Цивільного кодексу України, а також на те, що село Дубово-Василівка належить до тимчасово окупованих територій. Через це там об’єктивно не могли проводитися евакуаційні та оперативно-розшукові заходи, а також слідчі дії українських правоохоронних органів. Міністерство також наголосило на необхідності виключити можливість перебування військовослужбовця у полоні або в іншому невідомому місці.
Представник військової частини також заперечував проти задоволення заяви. Він зазначав, що фізичну особу можна оголосити померлою лише за умови дотримання положень процесуального закону та встановлення передбачених законодавством обставин.
Позиція та висновки суду
Суд зазначив, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою розглядаються в порядку окремого провадження.
Згідно зі статтею 46 Цивільного кодексу України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років. Якщо особа зникла безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку, цей строк становить шість місяців.
Особа, яка зникла безвісти у зв’язку з воєнними діями або збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З огляду на конкретні обставини справи суд може оголосити її померлою до спливу цього строку, але не раніше ніж через шість місяців.
Суд наголосив, що оголошення фізичної особи померлою необхідно відрізняти від встановлення факту смерті. Оголошення особи померлою є підтвердженням судовим рішенням припущення про її смерть, тобто констатацією високого ступеня ймовірності смерті. Для цього необхідні не докази, які беззаперечно підтверджують загибель, а обставини, що дають достатні підстави припускати смерть особи.
У постанові від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин фізичну особу можна оголосити померлою не раніше ніж через шість місяців від дня закінчення активних бойових дій у місці її ймовірної загибелі. Якщо подія, під час якої ймовірно загинула особа, хоча й стала наслідком воєнних дій, але відбулася не на території активних бойових дій, строк обчислюється від дня настання відповідної події.
Шестимісячний строк є мінімально необхідним періодом для пошуку зниклої особи з урахуванням особливих обставин зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Такий строк має зменшити ймовірність передчасного оголошення померлою особи, яка може бути живою.
Конкретні воєнні дії мають територіальні та часові характеристики. Джерелом офіційної інформації про них є затверджений державою перелік територій, на яких ведуться або велися бойові дії чи які тимчасово окуповані російською федерацією.
Відповідно до такого переліку активні бойові дії на території села Дубово-Василівка закінчилися 21 лютого 2023 року. Із 22 лютого 2023 року населений пункт є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.
Суд відхилив доводи Міністерства оборони та військової частини про передчасність оголошення військовослужбовця померлим. Строк необхідно обчислювати від 21 лютого 2023 року — дати закінчення активних бойових дій на території його ймовірної загибелі. Подальша окупація цієї території не впливає на перебіг відповідного строку. Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 18 лютого 2026 року у справі №759/22513/24.
Суд урахував, що військовослужбовець не просто втратив зв’язок із військовою частиною або зник під час переміщення в районі бойових дій. Матеріалами справи були встановлені конкретні час, місце та обставини події, безпосередньо пов’язаної з його ймовірною смертю.
Було достовірно встановлено, що майор перебував усередині конкретної будівлі командно-спостережного пункту, в яку 18 лютого 2023 року прямо влучив ворожий артилерійський снаряд. Будівля була зруйнована, а залізобетонні перекриття обвалилися у підвальне приміщення, де перебував військовослужбовець.
Перебування майора під завалами після руйнування будівлі підтверджувалося сукупністю взаємоузгоджених доказів: актом службового розслідування, журналом бойових дій та поясненнями військовослужбовців, які безпосередньо перебували в районі події.
Ці обставини істотно відрізняються від ситуації, коли військовослужбовець лише вважається зниклим безвісти в районі бойових дій, а обставини його зникнення та подальша доля залишаються невідомими.
Відсутність тіла не спростовує висновку про високий ступінь імовірності смерті. Неможливість вилучення тіла пояснювалася об’єктивними обставинами: руйнуванням будівлі, перебуванням тіла під масивними залізобетонними конструкціями, необхідністю застосування спеціальної техніки та бойовою обстановкою.
Суд також урахував, що після події минуло понад три роки. За цей час не з’явилося жодних відомостей про те, що військовослужбовець залишився живим, перебуває у полоні, на лікуванні, на тимчасово окупованій території або в іншому місці. Теоретична можливість його перебування в невідомому місці не спростовує сукупності конкретних обставин і доказів його ймовірної загибелі.
Суд не встановив наявності спору про право в розумінні частини шостої статті 294 Цивільного процесуального кодексу України. Те, що внаслідок оголошення особи померлою у заявниці можуть виникнути передбачені законом майнові або соціальні права, саме по собі не свідчить про існування такого спору.
У межах цієї справи суд не вирішував питання про право заявниці на конкретну виплату, її розмір, коло осіб, які мають право на виплату, розподіл коштів між ними або належність конкретного спадкового майна. Предметом розгляду була виключно наявність передбачених статтею 46 Цивільного кодексу України підстав для оголошення фізичної особи померлою.
Заперечення Міністерства оборони та військової частини стосувалися достатності доказів і правових передумов для оголошення військовослужбовця померлим. Вони стосувалися безпосередньо предмета доказування у справі окремого провадження та не утворювали спору про суб’єктивне цивільне право заявниці.
Дружина мала особисту цивільно-правову заінтересованість у зміні правового стану чоловіка. Невизначеність щодо його статусу перешкоджала державній реєстрації смерті, оформленню спадкових прав і реалізації інших передбачених законодавством прав члена сім’ї померлого військовослужбовця.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу, а також їх достатність та взаємний зв’язок, суд не встановив істотних суперечностей щодо обставин ймовірної загибелі військовослужбовця.
Конкретний характер події, наявність очевидців, результати службового розслідування, відсутність відомостей про військовослужбовця після 18 лютого 2023 року, непідтвердження його перебування у полоні та значний час, що минув після зникнення, утворювали достатній відповідно до статті 46 Цивільного кодексу України ступінь імовірності смерті.
Суд також урахував висновок об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 5 грудня 2022 року у справі №490/6057/19-ц. У ній зазначено, що встановлення факту загибелі військовослужбовця під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України можливе лише в судовому порядку, оскільки законодавець не визначив іншого, позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв’язку між смертю військовослужбовця та військовою агресією.
За результатами розгляду справи суд задовольнив заяву та оголосив заступника начальника штабу у званні майора померлим. Датою його смерті визначено 18 лютого 2023 року, а місцем смерті — село Дубово-Василівка Бахмутського району Донецької області.
Суд також установив, що смерть військовослужбовця пов’язана із захистом Батьківщини, виконанням військового обов’язку, участю у забезпеченні заходів національної безпеки і оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації проти України під час проходження військової служби.
Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до наслідків, які настають у разі смерті. Водночас спадкоємці протягом п’яти років не мають права відчужувати нерухоме майно, отримане у зв’язку з відкриттям спадщини.
Якщо оголошена померлою особа з’явиться або буде отримано відомості про місце її перебування, суд за заявою цієї особи чи іншої заінтересованої особи скасовує рішення про оголошення її померлою.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
