Як зазначають автори дослідження, реальна чисельність безпритульних може коливатися від 57 до 121 тисячі осіб, що значно перевищує офіційну статистику Міністерства соціальної політики, яка станом на початок 2026 року налічує лише 12–45 тисяч осіб. Така різниця пояснюється тим, що значна частина бездомних не звертається до спеціалізованих закладів, а повномасштабне вторгнення суттєво збільшило їхню кількість.
Серед безхатьків переважають чоловіки — 69%. Найбільшу вікову групу становлять особи від 41 до 59 років (46%). Майже дві третини (63%) перебувають без житла понад два роки. Найпоширенішими категоріями є вимушені переселенці (40%), люди з інвалідністю (33%) та самотні пенсіонери (28%). Водночас експерти фіксують значне зростання кількості звернень щодо втрати житла серед ветеранів війни.
Рівень зайнятості серед бездомних вкрай низький: 78% не мають роботи, і лише 6% працюють на постійній основі. Основним джерелом доходу для 41% є державні виплати, для 18% — допомога від благодійних організацій. Найпопулярнішим видом заробітку є збір і сортування вторсировини — його обрали 18% опитаних.
Фахівці також звертають увагу на те, що межі між «новими» та «традиційними» бездомними стають дедалі більш розмитими. Люди, які втратили дах над головою через бойові дії, зовні не відрізняються від тих, хто потрапив у складні життєві обставини раніше. Це ускладнює як їхню ідентифікацію, так і суспільне сприйняття проблеми загалом.