Мін’юст скасував реєстрацію права власності на нерухомість банкрута: Верховний Суд визначив, хто має розглядати спір

Визначальним для розмежування судової юрисдикції у цій справі є не сам факт прийняття наказу Міністерством юстиції України як суб’єктом владних повноважень, а характер права, на захист якого спрямовано позов, і зміст спірних правовідносин.

Оскарження наказу було спрямоване на захист приватного майнового права товариства, який перебуває у процедурі банкрутства на стадії санації, та безпосередньо пов’язане зі спором між ним та іншим товариством щодо правового титулу на майно. Тому спір не є публічно-правовим, а має приватноправовий характер і з огляду на суб’єктний склад сторін та положення ст. 7 КУзПБ підлягає розгляду господарським судом у межах справи про банкрутство позивача.

Такого висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.

У справі № 911/22/24  товариство в межах справи про своє банкрутство оскаржило наказ Мін’юсту, яким за скаргою іншого товариства було анульовано рішення державного реєстратора про поновлення права власності боржника на чотири об’єкти нерухомого майна. Раніше рішенням в іншій справі, яке на момент прийняття оскаржуваного наказу набрало законної сили, було встановлено, що боржник – належний власник майна, правочини, на підставі яких воно вибуло з його власності, є недійсними, а майно підлягає витребуванню на користь боржника.

Верховний Суд також сформулював висновок, що необхідною передумовою для розгляду Мін’юстом по суті скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора є перевірка того, чи порушує оскаржуване рішення, дія або бездіяльність певне право скаржника. Наявність у скаржника відповідного права – не формальна вимога, а передумова для адміністративного оскарження. При цьому зареєстроване речове право саме по собі не є безспірним підтвердженням його наявності, а створює спростовувану презумпцію права. Мін’юст перевіряє наявність права скаржника, але не вирішує спір про право на майно.

У цій справі Мін’юст не здійснив належної перевірки наявності у ТОВ права, на захист якого була подана скарга, зокрема не надав належної правової оцінки матеріалам, які ставили під сумнів наявність у відповідача відповідного права.

КГС ВС також погодився з висновком судів про належність вимоги про визнання відсутнім у товариства прав на майно. Така вимога у цій справі стосувалася конкретного права боржника, конкретного майна, конкретної особи та конкретної правової невизначеності, спричиненої невизнанням прав боржника відповідачем.

Касаційні скарги ТОВ і Міністерства юстиції України залишено без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій в оскаржуваній частині – без змін.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.