Мобілізація поручителя поставила на паузу стягнення «Ощадбанком» 730 тисяч гривень: рішення Верховного Суду
Чи має право банк стягувати заборгованість із двох поручителів, якщо третій поручитель був мобілізований до ЗСУ? Представники «Ощадбанку» переконували Верховний Суд, що зупинення апеляції щодо всіх відповідачів — це надмірний формалізм, який порушує право фінустанови на судовий розгляд у розумний строк. Однак у постанові від 21 вересня у справі № 927/131/26 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що апеляційні скарги, які стосуються одного кредиту, не можуть розглядатися окремо, а встановлені процесуальним законом гарантії не можуть бути обійдені через прагнення кредитора пришвидшити розгляд справи.
Пункт 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України передбачає обов’язок суду зупинити провадження у справі, якщо сторона або третя особа із самостійними вимогами перебуває у складі Збройних Сил України чи інших військових формувань, переведених на воєнний стан.
На практиці ця норма нерідко викликає питання з боку кредиторів та банківських установ. Позивачі стверджують, що якщо у справі є декілька відповідачів, призов одного з них не повинен блокувати розгляд вимог до інших — цивільних суб’єктів. Мовляв, зупинення всієї справи порушує принципи пропорційності та право на розгляд спору в розумний строк.
Постанова Касаційного господарського суду розставила всі крапки над «i» у цьому процесуальному питанні.
Один позов «Ощадбанку» проти трьох поручителів
В основі спору — кредитний договір, укладений між АТ «Державний ощадний банк України» в особі Чернігівського обласного управління та ТОВ. Виконання зобов’язань позичальника за кредитом забезпечували три окремі договори поруки, укладені банком із двома фізичними особами та ще одним товариством.
Коли боржник допустив прострочення, «Ощадбанк» звернувся до Господарського суду Чернігівської області з єдиною позовною заявою. Фінансова установа просила стягнути з кожного із трьох поручителів персонально по 243 654,67 грн (із яких 154 064,10 грн — основний борг за кредитом та 89 590,57 грн — проценти), а сукупно — 730 964,01 грн.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області позов «Ощадбанку» було задоволено в повному обсязі. Не погодившись із цим рішенням, усі троє відповідачів подали апеляційні скарги, в яких просили повністю скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити банку в задоволенні позовних вимог.
Мобілізація та зупинення апеляції
Північний апеляційний господарський суд ухвалою об’єднав скарги трьох відповідачів в одне апеляційне провадження, оскільки вони оскаржували один і той самий судовий акт, ухвалений щодо спільного кредитного зобов’язання.
Однак під час апеляційного розгляду через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі. До клопотання було долучено витяг із наказу начальника ТЦК та СП, відповідно до якого солдата, тобто одного з відповідачів було призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду апеляційне провадження у справі № 927/131/26 було зупинено повністю — до припинення перебування поручителя у складі Збройних Сил України.
Чому «Ощадбанк» просив розглядати апеляційні скарги окремо
«Ощадбанк» не погодився з ухвалою апеляційного суду і звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Банк наголошував на тому, що зазначена в п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України обставина, а саме перебування у ЗСУ, стосується лише одного з трьох відповідачів. Інші два поручителя є самостійними відповідачами, щодо яких жодних підстав для зупинення немає. Рішенням суду першої інстанції з відповідачів стягнуто суми окремо, а солідарного обов’язку між ними встановлено не було.
За твердженням банку, повне зупинення апеляційного провадження за аналогією порушує принципи змагальності, пропорційності та надмірно обмежує право кредитора на судовий захист у розумний строк відповідно до практики ЄСПЛ (зокрема справ Stanev v. Bulgaria та Zubac v. Croatia).
Банк вимагав скасувати ухвалу апеляції та направити справу для продовження розгляду щодо інших двох відповідачів. Натомість усі троє відповідачів у відзивах на касаційну скаргу закликали залишити ухвалу апеляційного суду без змін.
Мотиви Касаційного господарського суду
Розглянувши справу у порядку письмового провадження, колегія суддів Касаційного господарського суду повністю відхилила касаційну скаргу «Ощадбанку».
Верховний Суд сформував рішення, спираючись на Конституцію України, норми ГПК та актуальні прецеденти Великої Палати Верховного Суду.
Суд наголосив, що припис п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України є імперативним обов’язком суду, а не його правом. Ця норма є спеціальною захисною гарантією для громадян, які виконують свій конституційний обов’язок із захисту Батьківщини і через це об’єктивно позбавлені можливості брати участь у засіданнях та захищати свої інтереси.
Верховний Суд послався на правовий висновок Великої Палати ВС від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22. Під час воєнного стану всі військові формування вважаються такими, що переведені на воєнний стан, а надання доказів про проходження військової служби (військового квитка чи наказу) вимагає безумовного зупинення провадження.
Виняток становить випадок, коли сам військовослужбовець висловить письмове бажання продовжувати розгляд справи. Оскільки відповідач сам подав клопотання про зупинення і заперечень не висловлював, апеляційний суд діяв суворо у межах закону.
Верховний Суд відкинув заяви банку про «незалежність» відповідачів, звернувши увагу на власні дії позивача.
Саме «Ощадбанк» прийняв процесуальне рішення подати один спільний позов до всіх трьох поручителів, вимоги до яких виникли з забезпечення одного й того самого кредитного договору ТОВ.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції банк не скористався правом роз’єднати позовні вимоги на підставі ст. 173 ГПК України.
Крім того, хоча суд першої інстанції присудив суми окремо, пункти 3.2.2 договорів поруки визначають, що поручителі та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Колегія суддів підкреслила, що ГПК України взагалі не містить норм, які дозволяли б апеляційному суду «виділити» вимоги щодо мобілізованого відповідача та зупинити процес лише щодо нього, продовжуючи розгляд щодо інших поручителів.
Предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції в цілому, а не в окремій частині щодо кожного з апелянтів. Розгляд скарг цивільних відповідачів без участі мобілізованого поручителя призвів би до порушення його прав.
Він був би позбавлений права брати участь у судових дебатах та втратив би можливість висловити свою позицію (підтримати чи заперечити) щодо апеляційних скарг інших двох відповідачів.
Аналогічну позицію Верховний Суд вже висловлював у постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 911/1077/19 (911/1548/21), яку Касаційний суд визнав повністю релевантною.
Баланс за стандартами ЄСПЛ
Оцінюючи доводи банку щодо порушення розумних строків та балансу інтересів, Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд дотримався умов принципу пропорційності та верховенства права.
Тобто, інтерес банку щодо якнайшвидшого стягнення коштів у цьому випадку поступається праву військовослужбовця на рівність сторін та змагальний процес. Апеляційний суд забезпечив справедливий баланс між конкуруючими інтересами Банку та гарантіями поручителя-військовослужбовця.
Постанова Касаційного господарського суду має важливе практичне значення для банківської сфери, бізнесу та адвокатури. Якщо вимоги до кількох поручителів об’єднані в одному позові, щодо них ухвалено одне рішення, яке кожен із поручителів оскаржує в повному обсязі, апеляційний суд не може просто виділити скаргу мобілізованого відповідача і продовжити розгляд скарг інших поручителів.
Фінансові установи, подаючи один спільний позов проти кількох поручителів, мають усвідомлювати ризик: призов одного боржника блокує стягнення з усіх інших до моменту його демобілізації.
Суд не має права розділяти розгляд апеляцій за єдиним рішенням, оскільки це позбавляє мобілізованого військовослужбовця права висловити позицію щодо вимог інших учасників та взяти участь у дебатах
Верховний Суд підтвердив, що захист процесуальних прав громадян, які виконують конституційний обов’язок у лавах ЗСУ, є вищим пріоритетом, аніж фінансовий поспіх банківських установ.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
