У Музеї Марії Заньковецької, що в мальовничому селі Заньки, зберігається справжній скарб — рояль, який понад століття тому композитор Микола Лисенко подарував великій українській актрисі. Цей інструмент став свідком епохи, уособленням мистецької величі та символом духовної спадкоємності української культури.
Під його клавішами звучали голоси корифеїв сцени — Марка Кропивницького, Миколи Садовського, Наталії Богомолець-Лазурської. Саме на ньому виконувала свої неперевершені романси Марія Заньковецька, зачаровуючи слухачів до глибини душі. А згодом ці ж самі звуки чула ще одна легендарна постать української історії — Михайло Грушевський.
Рояль – медаліст Міжнародної виставки музичних інструментів у Парижі 1889 року. Дарунок Лисенка був не випадковим — композитор глибоко цінував талант Заньковецької та її роль у розвитку українського театру. Коли актриса переїхала до Києва, вона передала інструмент родині Крапив’янських. У 1926 році, вирушаючи з Ніжина, сім’я Миколи Крапив’янського забрала рояль із собою, зберігаючи його як сімейну реліквію. І лише в 1970 році цей музичний скарб повернувся на батьківщину артистки — до музею в селі Заньки, де посів почесне місце серед експонатів, пов’язаних із життям і творчістю Марії Заньковецької.
7 листопада 1987 року музей відвідала донька ніжинського громадського діяча — Галина Крапив’янська. Вона залишила щирий відгук у Книзі Почесних гостей:
«Вперше я у цьому затишному, ліричному куточку, у музеї великої артистки. Мій подарунок знайшов гідне місце серед реліквій. Чула, що навіть Іван Козловський, учень Заньковецької, бував тут. З дитинства пам’ятаю цифри на роялі — 1889 рік. Це рік народження мого батька, Миколи Григоровича Крапив’янського, якому актриса, від’їжджаючи із села, продала інструмент. Вона хотіла продати йому ще й свою велику бібліотеку, але тато сказав: книги повинні належати народу. Він вірив, що народ має будувати нове життя, а для цього потрібно багато читати».
Минуло багато десятиліть, і час залишив свій відбиток навіть на найміцніших речах. Питання реставрації рояля стало нагальним. У 2019 році, завдяки коштам Спілки підприємців поляків України, унікальний експонат відновили. Відреставрований, він знову зазвучав — чисто, урочисто, з тією самою глибиною, яку колись відчували його славетні власники.
Скільки б не минуло років, відходять люди, стираються сліди часу, але залишається музика. Вона — мов машина часу: варто лише торкнутися клавіш, і оживають спогади, постаті, голоси минулого. Музика живе у музеї Заньковецької.
Вона звучить у кожній ноті, у кожному подиху цього старовинного рояля, що й досі розповідає свою історію — історію любові, мистецтва і вічності.
Спілкувалась Марина Ігнатенко