За матеріалами справи, солдат, який проходив військову службу за контрактом на посаді кулеметника, 22 травня 2025 року самовільно залишив місце розташування свого підрозділу.
Без дозволу командування він перебував поза межами військової частини до 15 серпня 2026 року. Загалом відсутність тривала понад рік.
Його дії кваліфікували за частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України — «Самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби в умовах воєнного стану».
25 вересня 2026 року до суду надійшов обвинувальний акт у цій справі.
Військовослужбовець звернувся до суду з клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності. Він заявив про щире каяття та добровільне рішення продовжити військову службу.
Також суд отримав письмову згоду командира іншої військової частини на подальше проходження ним служби.
Суд встановив, що чоловік уперше під час воєнного стану вчинив кримінальне правопорушення, передбачене статтею 407 КК України, добровільно заявив про намір повернутися до служби та має згоду командира.
Відповідно до частини 5 статті 401 КК України за таких умов військовослужбовця можуть звільнити від кримінальної відповідальності.
Що вирішив суд
Київський районний суд Полтави задовольнив клопотання військовослужбовця та звільнив його від кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження закрили. Також суд скасував тримання чоловіка під вартою та постановив негайно звільнити його.
Після набрання ухвалою законної сили військовослужбовець має не пізніше 72 годин прибути до визначеної військової частини для продовження служби.
Командир цієї частини також має повідомити суд і Донецьку спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону про його прибуття та поновлення на військовій службі.
