Галина Кузьменко — уродженка села Нова Басань що на Ніжинщині, чия доля стала прикладом відваги та незламності у буремні часи Другої світової війни та повоєнного підпілля.
Її знали під псевдонімом Надя, під яким вона майже три роки служила у збройному підпіллі на території Станіславської (нині Івано-Франківської) області. У лавах УПА вона була кулеметницею, а згодом пропагандисткою тактичного відтинку 21 «Гуцульщина» військової округи 4 «Говерла» групи УПА — Захід.
Життя Галини було сповнене випробувань: у 11 років вона залишилася зовсім сама — від голоду у 1933 році померли мати та два брати, а батько був несправедливо ув’язнений і більше не повернувся до сім’ї. Галина опинилася на вихованні у дядька на Донеччині, але пізніше повернулася додому. Під час фашистської окупації Чернігівщини вона вступила до підпільної організації «Чернігівська січ». Коли фронт наблизився до області, організація разом із Галиною рушила рейдом на захід, де приєдналася до УПА. У 1946 році, захворівши на тиф і ставши занадто слабкою для пересування, вона була захоплена НКВД і засуджена до 10 років таборів у Воркуті, а також до 5 років обмежень прав, що включали заборону жити у великих містах і обіймати керівні посади.
Після звільнення Галина одружилася з Ярославом Когутом, також воїном УПА. Довгі роки вона жила на Бориспільщині, а останні роки провела у Києві з сином, де й померла у 2000 році.
Її історія — це частина великої розповіді про українців, які боролися і відстоювали свободу своєї землі у найважчі часи.
Джерело: