Нагороджений «Хрестом доблесті»: мужність і служба Захисника з Хмельниччини, який ризикує життям
Командир відділення плавальних інженерних машин Вадим із Хмельниччини служить у 211 понтонно-мостовій бригаді Сил підтримки ЗСУ від початку повномасштабного вторгнення. Як справжній патріот своєї країни, він повернувся з-за кордону одразу, як почалася війна в Україні, і став на захист своєї Батьківщини.
Родом український захисник із Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. З 2014 по 2017 роки він служив у понтонно-мостовому батальйоні та був понтонером. Згодом пішов на службу в артилерійську бригаду, де виконував завдання старшого навідника.
У цивільному житті Вадим працював за кордоном — у Чехії, де займався будівництвом. Також захоплювався різними видами спорту: футболом, гандболом та легкою атлетикою. Та коли в Україні почалася війна, він без вагань повернувся додому, щоб долучитися до лав Збройних Сил України.
Воїн також проходив навчання в Німеччині, де досвідчені фахівці понтонної справи ділилися з ним практичним досвідом роботи на амфібіях.
«Моя робота як командира відділення плавальних інженерних машин полягає в розміщенні техніки, виході на воду, постановці завдань та контролі їх виконання. Це постійна робота з машинами, щоб у підсумку скласти міст. Я постійно працюю з особовим складом, адже недостатньо просто поставити задачу — потрібно показувати власним прикладом, як працювати на тій чи іншій техніці та виконувати різні завдання. До своїх обов’язків і своєї роботи я ставлюся дуже відповідально, адже несу відповідальність за екіпаж і всю техніку. Безумовно, велику роль відіграє мій попередній досвід понтонера, але, попри це, я намагаюся постійно розвиватися, вдосконалюватися й бути гідним прикладом для побратимів — вчасно вислухати, допомогти й підказати, що і як потрібно зробити. Я відповідаю за своїх людей, за нашу техніку, за їхнє життя і за успішне виконання бойових завдань», — розповідає військовий.
Захисник неодноразово перебував на Донецькому, Луганському, Харківському та Куп’янському напрямках, де разом із побратимами виконував бойові та спеціальні завдання за призначенням.
«На різних напрямках ми з бійцями нашої бригади виконували бойові задачі: зводили фортифікаційні споруди, встановлювали «єгозу», сітки МЗП та багато іншого. На будь-якому напрямку ризик завжди величезний, особливо коли робили бліндажі чи рили окопи — прилітали 120-ті… Було досить лячно, але ми завжди виконували всі завдання, незважаючи на небезпеку. Будь-яку роботу потрібно виконувати не лише швидко, а й якісно. Ворог завжди поруч і завдає ударів неочікувано та підло. Усе, що ми будуємо чи облаштовуємо, робимо на совість, як для себе. Адже будь-яка добре виконана робота — це безпека і життя побратима», — каже військовий.
За відмінну службу та сумлінне виконання бойових завдань військовослужбовець був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України» та відзнакою Міністра оборони України «Хрест Доблесті».
«Перебуваючи на Куп’янському напрямку, я неочікувано зустрів свого друга, з яким ми не бачилися близько п’яти років. Це стало несподіванкою для нас обох, адже через війну ми давно не спілкувалися повноцінно. Поспілкувалися, згадали моменти з цивільного життя і одразу домовилися, що після перемоги обов’язково зберемося сім’ями. А після цієї теплої зустрічі кожен пішов виконувати свої завдання», — згадує Вадим.
Військовий каже, що добре знає, заради чого несе службу і щодня ризикує власним життям:
«Для мене служити Україні та українському народові означає те, що зараз, у час війни, потрібно долучатися всім тим, хто ще не у війську: заради наших дітей, заради їхнього світлого та мирного майбутнього, заради наших родин і нашого народу. І все це — задля того, щоб ворог не прийшов до рідного дому, адже обов’язок кожного чоловіка — захищати й обороняти свою землю, рідних та свою країну», — гордо каже військовий.
Вдома на українського захисника чекають дружина та двоє маленьких дітей — заради них він у війську й щодня разом із побратимами докладає всіх зусиль, аби пришвидшити перемогу.
Мріє військовослужбовець лише про одне — про закінчення війни в Україні, мир і спокій та відбудову своєї країни.
