Народний календар на 21–27 вересня: головні свята, народні прикмети та суворі заборони тижня
Інф.
Останній повний тиждень вересня за новоюліанським календарем багатий на дні пам'яті видатних святих — від апостолів до пустельників. Дізнайтеся, чому в ці дні не радять байдикувати й позичати гроші, як за полум’ям у печі та поведінкою бджіл визначали зиму, і в який день за традицією починали квасити капусту.
Кодрат: журавлі, горобина та прикмети в дорозі
21 вересня за новоюліанським календарем вшановують апостола від 70-ти Кодрата. Святий належав до числа сімдесяти учнів, яких Христос послав проповідувати Євангеліє. Він був єпископом Афінським і прийняв мученицьку смерть. За старим календарем цього дня припадає Різдво Пресвятої Богородиці.
Цього дня уважно стежили за журавлями: якщо птахи вже збиралися в зграї й летіли на південь, чекали ранньої зими, а пізній відліт вважали ознакою довгої осені. Велику кількість горобини також пов’язували зі сніжною та суворою зимою. Існувала й прикмета, пов’язана з дорогою: якщо людина перед далекою поїздкою щось забувала й поверталася додому, їй радили трохи посидіти, а вже потім знову вирушати в дорогу.
У народних уявленнях Кодрат був пов’язаний і з достатком. Вважалося, що лінощі та бездіяльність цього дня можуть накликати нужду, тому намагалися неодмінно зробити якусь корисну справу.
Іона: риба, береза та шишка
22 вересня за новоюліанським календарем вшановують пророка Іону, якого було послано до Ніневії закликати її мешканців до покаяння. З його біблійною історією, в якій після бурі пророк опинився в череві морського чудовиська, пов’язували незвичайну заборону: в деяких місцевостях цього дня намагалися не їсти риби, замінюючи її овочами, зокрема редькою. Не радили й довго лежати в ліжку: вважалося, що неробство може обернутися фінансовими труднощами.
За березами спостерігали особливо уважно. Ранній листопад віщував швидке похолодання, а листя, що довго залишалося зеленим, — пізню зиму. Цікавою була й прикмета із шишкою: якщо під час прогулянки лісом вона падала людині на голову, це вважали добрим знаком і пов’язували з майбутнім достатком.
У деяких місцевостях після заходу сонця збирали коріння брусниці та інших рослин, наділяючи їх особливою силою. Так звичайний осінній день ставав ще й часом заготівлі природних запасів.
Іоанн Предтеча: вогонь у печі та врожай горіхів
23 вересня відзначають зачаття пророка, Предтечі та Хрестителя Іоанна. Його батьками були праведні Захарія та Єлисавета, а народження Іоанна стало здійсненням Божої обітниці. Однією з незвичайних прикмет було спостереження за пічним вогнем: біле полум’я пов’язували з м’якою зимою, червоне — з морозами.
Стежили й за горіхами: багатий урожай вважали передвісником рясного снігу. Особливо примітним вважалося поєднання великої кількості горіхів із невеликим урожаєм грибів — тоді очікували сніжної зими.
Існували й повір’я, пов’язані з грошима. У деяких місцевостях намагалися не давати гроші в борг і уникали великих фінансових рішень. Не радили також постійно нарікати на долю: вважалося, що сказані цього дня слова можуть наче закріпити за людиною негаразди.
Фекла і Феодосій: новий вогонь, перший хліб і гриби
24 вересня вшановують рівноапостольну первомученицю Феклу та преподобного Феодосія Манявського. Фекла була ученицею апостола Павла й присвятила життя проповіді християнства. Феодосій Манявський був православним подвижником. У народній традиції день Фекли називали Заревницею і пов’язували з початком осіннього молотьба.
У деяких місцевостях добували «новий вогонь» тертям і від нього розпалювали вогонь в ове́ні, де сушили зерно. Перший овин сприймався майже як «іменинник»: початок роботи відзначали частуванням і піснями. Із першого зерна могли пекти хліб, яким пригощали родину, а іноді й домашніх тварин — як побажання здоров’я та добробуту на зиму.
Стежили й за грибами: їх велику кількість пов’язували з майбутньою сніжною зимою. Якщо ж мурахи починали активно укріплювати й збільшувати мурашники, це сприймали як ознаку підготовки природи до суворих холодів.
Євфросинія: капуста, сіль і колір світанку
25 вересня вшановують преподобну Євфросинію Олександрійську. Заради чернечого життя вона прийняла чоловічий вигляд і багато років прожила в чоловічому монастирі під виглядом інока. Лише перед смертю стало відомо, що під цим ім’ям переховувалася жінка.
У народі цей день пов’язували із заготівлею капусти й називали Капусником. Капусту шаткували, солили та закладали на зберігання — вона була одним із головних продуктів зимового столу. До засолювання ставилися уважно: вірили, що гарний настрій господині та якісна сіль допоможуть зберегти заготівлі.
Погоду визначали за світанком. Червоне ранкове сонце пов’язували з теплом, блідий або сірий світанок — із дощами та холодом. Рясна роса вважалася доброю ознакою на наступний день.
Іоанн Богослов: зорі, павутиння та сімейні прикмети
26 вересня вшановують апостола й євангеліста Іоанна Богослова — одного з дванадцяти апостолів і найближчих учнів Христа, якому приписують авторство четвертого Євангелія, трьох послань та Одкровення.
Вночі дивилися на зорі: яскраві обіцяли сталу погоду, тьмяні — її швидку зміну. Спостерігали й за павуками: активне плетіння павутини вважалося ознакою сухої погоди, а її зникнення — передвісником сирості та холодів. За вечірнім небом також судили про погоду: яскравий захід сонця міг обіцяти вітер, а чисте спокійне небо — ще кілька ясних днів.
У деяких місцевостях цей день пов’язували із сімейним життям і майбутнім шлюбом. Незаміжні дівчата звертали увагу на різні знаки, намагаючись зрозуміти, чи скоро з’явиться наречений.
Каллистрат: бджоли, мед і останні теплі дні
27 вересня вшановують мученика Каллистрата та його дружину. Каллистрат був римським воїном і християнином. Згідно з житієм, його чудесний порятунок став причиною навернення до християнства його товаришів — близько п’ятдесяти воїнів. За старим календарем цього дня припадає Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього.
У цей час пасічники остаточно готували вулики до зими. Якщо бджоли ще активно літали, сподівалися на тривале тепло; раннє припинення льоту вважали ознакою близьких холодів. Цей період пов’язували з «бджолиними дев’ятинами» — часом остаточної підготовки бджолиних сімей до зимівлі. Мед берегли як важливий зимовий запас і домашній засіб від застуди.
Стежили й за вітром: південний обіцяв ще кілька теплих днів, північний — швидку зиму. Якщо після холодного ранку раптом поверталося тепло, казали, що осінь робить свій останній подарунок перед справжніми холодами.