Назавжди 28: у Шепетівці провели в останню земну дорогу Захисника із позивним «Ґоґа»
20 травня Шепетівська громада знову схилила голови у скорботі. Додому «на щиті» повернувся майстер екіпажу безпілотного літального апарата взводу перехоплювачів БпЛА роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону територіальної оборони військової частини солдат Стефанюк Ярослав Андрійович.
Ярослав Стефанюк народився 8 червня 1997 року в селищі Степань Сарненського району Рівненської області у багатодітній родині Тетяни Й Андрія Стефанюків. Зростав у атмосфері любові та підтримки, змалечку вирізнявся добрим, щирим та відкритим характером, був працьовитим і відповідальним.
Після закінчення 11 класів місцевої загальноосвітньої школи Ярослав продовжив навчання у Рівненському технічному коледжі, де здобув професію електрогазозварювальника. З юнацьких років не боявся важкої праці: працював у будівельній сфері в різних містах України та за кордоном. Він завжди прагнув забезпечити гідне майбутнє родини та бути надійною опорою близьким.
У 2018 році Ярослав познайомився із шепетівчанкою Олесею. Спілкування на відстані та романтичні зустрічі переросли у справжнє міцне кохання, і 20 травня 2020 року вони поєднали свої долі у шлюбі. Згодом у молодого подружжя народилося двоє дітей — син Олександр та донечка Ася.
Сім’я стала для Ярослава найбільшим сенсом життя та головним стимулом. Він був надзвичайно турботливим, люблячим батьком, який кожну вільну хвилину присвячував дітям. Працюючи разом із батьком у будівельній сфері, Ярослав невтомно дбав про добробут своєї родини. Він щиро мріяв про власний затишний дім, щасливе майбутнє для сина й доньки, прагнув відкрити їм світ і подарувати найкраще дитинство.
У 2024 році на захист Батьківщини, до лав Збройних сил України, став батько Ярослава — Андрій Стефанюк. У жовтні того ж року був мобілізований і сам Ярослав. Під час проходження військової підготовки на полігоні в Рівненській області родину спіткала важка звістка — його батько зник безвісти під час виконання бойового завдання. Для Ярослава це стало глибоким потрясінням та важким ударом, яке він важко переживав.
Військовий шлях Ярослава Стефанюка розпочався на Харківському напрямку. Він тривалий час захищав Україну в Куп’янському районі, де вперше отримав поранення — опіки другого ступеня. Після відновлення воїна перевели для виконання завдань на південь країни.
Серед бойових товаришів Ярослав отримав позивний «Ґоґа». Попри всі небезпеки, важкі будні та перенесені контузії, він залишався надійним тилом своєї родини, підтримуючи дружину та дітей теплими й життєствердними словами. Своїх побратимів, із якими ділив усі труднощі війни та відповідальність за долю країни, Ярослав вважав своєю другою родиною. Військове братерство та вірність обов’язку були для нього безумовними життєвими цінностями.
«10 травня дружина Олеся приїхала провідати чоловіка. Разом вони провели кілька дорогоцінних днів, які стали їхньою останньою зустріччю. Через роботу та подальшу службу Ярослава подружжя часто перебувало у розлуці, тому вони надзвичайно берегли кожну хвилину поруч. Та вже за кілька днів родина отримала страшне повідомлення — солдат Ярослав Андрійович Стефанюк загинув 15 травня 2026 року в Миколаївській області», — повідомили у Шепетівській міській раді.
Життя Ярослава Стефанюка було сповнене щирої любові до родини, праці та великих планів на майбутнє, які безжально обірвала війна. Шепетівська громада розділяє невимовний біль втрати з рідними Героя та схиляє голови у глибокій скорботі за мужнім Захисником України.
Герої не вмирають!
