«Не блищіть орденами, ветерани, бо росії заважає здоровий глузд»: нова порція абсурду
Щороку 9 травня російська пропаганда виходить на святкову «бойову позицію» з особливою істерикою.
Цього разу в їхній фантазії народився черговий фейк — мовляв, Український інститут національної пам’яті закликає ветеранів ховати радянські нагороди під одягом. Ба більше — фейкова листівка, поширена в мережі, оформлена буцімто від імені державної установи, з офіційною символікою, закликами до «ненависті» та натяками на заборону радянської символіки.
Цікаво, що при цьому російські телеграм-канали й «журналісти» щиро вірять у власну нісенітницю або ж просто вважають свою аудиторію настільки інтелектуально беззахисною, що будь-яке друковане слово для неї — закон.
Поки українці воюють за свободу, росіяни воюють із принтерами
Уявімо собі: ветеран Другої світової, український громадянин, дістає з шафи кітель, прикрашений медалями, готується до урочистостей, і раптом отримує… листівку з текстом: «Будь ласка, сховайте ордени, бо це ображає сучасну Україну». І хто це просить? УІНП — інституція, яка займається збереженням історичної правди, гідністю, визнанням подвигу українських героїв на всіх етапах історії. Звучить як дешевий поганий сценарій, написаний за чашкою хлорки.
На практиці ж ми маємо класичний приклад гібридної інформаційної атаки — грубий, примітивний фейк, створений для розпалювання ворожнечі між поколіннями, дискредитації українських інституцій і посилення комплексу «нас ображають» у росіян.
Гібридна творчість 80-го рівня: фейк, що сам себе викриває
Дизайн фейкової листівки кричить про свою неприродність. Мова документа шаблонна, кострубата, без властивого українським держустановам офіційного стилю. Мета одна: вплинути на емоції, підірвати довіру до інституцій і змусити українців сумніватися в собі.
Але в кого вони цим влучають? У націю, яка штурмує багаторівневі лінії оборони голими руками й броніками? У суспільство, яке об’єдналося, щоб викинути імперський мотлох зі своєї історії, але не забуло людську гідність кожного ветерана?
Україна шанує памʼять, росія шанує фейк
Правда проста: в Україні ніхто не забороняє ветеранам вшановувати свою історію. Але ми точно не дозволимо використовувати цю історію як зброю проти нас. Радянські нагороди — це про особисту долю, а не про нинішню політику. І на відміну від росії, ми не змушуємо людей кланятись вождям мертвого режиму.
Інформаційна війна триває. Та поки росія займається друком листівок, ми — перемагаємо. І не лише на фронті, а й у головах.
Міністр оборони України Рустем Умєров зустрівся з делегацією Міністерства оборони Німеччини на чолі з генерал-майором Крістіаном Фройдінгом, який також є директором Об’єднаного штабу планування і командування та керівником спеціального штабу «Україна».
Оператори батальйону безпілотних систем 110-ї механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка влаштували ціле полювання за улюбленим транспортом російських штурмовиків.
Вони відомі своєю влучністю у знищенні ворожої бронетехніки, але їхня щоденна робота на передовій охоплює значно ширший спектр завдань. Українські протитанкісти на Куп’янському напрямку, окрім полювання на танки та БМП, невтомно «копають, риють та тягнуть колючий дріт», створюючи для російських штурмовиків неприємні та часто фатальні «сюрпризи».
Бійці 72 механізованої бригади імені Чорних Запорожців знищили окупанта, який намагався врятуватися у схованці.
Оголошене росією в односторонньому порядку так зване «триденне припинення вогню» на практиці обернулося для українських захисників на одній з ділянок фронту черговим посиленням ворожих атак та обстрілів. Лише за перший день «перемир’я», 8 травня, бійці Сил оборони були змушені відбити 11 штурмових дій противника, які супроводжувалися щільним вогнем артилерії, мінометів та активністю ударних дронів.
Розуміння справжньої відповідальності за життя бійців приходить саме на посаді командира роти, а більшість знань для ефективної організації бою здобувається безпосередньо на фронті, а не лише в навчальних аудиторіях. Такими думками та цінними порадами ділиться молодий офіцер Національної гвардії України на псевдо «Фрегат», який отримав лейтенантські погони вже під час повномасштабного вторгнення і сьогодні командує ротою вогневої підтримки.