Не оформив відстрочку до призову: суд відмовив студенту у скасуванні мобілізації
Запорізький окружний адміністративний суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи позов військовослужбовця до органу територіального комплектування та військової частини щодо визнання протиправними дій, скасування наказів про призов під час мобілізації та зарахування до особового складу військової частини.
Позивач, зокрема, посилався на порушення процедури проходження військово-лікарської комісії та стверджував, що мав підстави для відстрочки від мобілізації як студент третього курсу денної форми навчання. Суд у задоволенні позову відмовив повністю.
Суть справи
До Запорізького окружного адміністративного суду 18 лютого 2026 року надійшов позов, у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ начальника відповідного органу територіального комплектування від 3 січня 2026 року № 3 про призов військовозобов’язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період у частині його призову.
Також він просив скасувати наказ командира військової частини в частині зарахування його до списків особового складу та зобов’язати командира виключити його зі списків особового складу військової частини. Окремо позивач просив витребувати наказ командира військової частини в частині його зарахування до особового складу.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що 3 січня 2026 року його затримали та примусово доставили до органу територіального комплектування.
Того ж дня для визначення придатності до військової служби він пройшов медичний огляд. За його результатами військово-лікарська комісія визнала чоловіка придатним до військової служби, що було оформлено відповідною довідкою ВЛК від 3 січня 2026 року.
Надалі наказом начальника органу територіального комплектування від 3 січня 2026 року позивача призвали на військову службу під час мобілізації та направили до військової частини.
Наказом командира військової частини від 4 січня 2026 року № 4 його зарахували до списків особового складу та на всі види забезпечення. Згідно з витягом із наказу, солдата запасу призначили на посаду кулеметника мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону та з 4 січня 2026 року зарахували до списків особового складу військової частини.
Позивач наполягав, що під час проходження ВЛК була порушена процедура проведення медичного огляду. Крім того, він стверджував, що мав право на відстрочку від призову під час мобілізації, оскільки навчався на третьому курсі денної форми навчання Національного університету «Запорізька політехніка».
Провадження у справі суд відкрив 2 березня 2026 року та вирішив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
У відзиві на позов відповідач заперечив проти задоволення вимог.
За версією відповідача, 3 січня 2026 року позивача доставили працівники Національної поліції до відповідного органу територіального комплектування як порушника правил військового обліку у зв’язку з тим, що він своєчасно не з’явився за повісткою. У зв’язку з цим інформацію щодо нього було передано до відповідного підрозділу поліції та внесено до бази розшуку.
Перед призовом чоловіка направили для проходження військово-лікарської комісії. За результатами медичного огляду його визнали придатним до військової служби.
Відповідач також стверджував, що перед призовом позивач не надав документів, які підтверджували б наявність законних підстав, що унеможливлювали його призов на військову службу.
Крім того, у відзиві було наведено відомості з доповіді про подію у мотопіхотному батальйоні військової частини від 22 січня 2026 року. Згідно з нею, після проходження медичного огляду в місті Зміїв Харківської області військовослужбовець, який проходив службу на посаді кулеметника, відлучився до магазину та не повернувся до тимчасового місця розташування підрозділу.
Як зазначалося у відзиві, проведені пошукові заходи результатів не дали, телефонний зв’язок із військовослужбовцем був відсутній, його місцеперебування встановити не вдалося.
У зв’язку з цим командир мотопіхотної роти подав рапорт для призначення службового розслідування, після чого 23 січня 2026 року командир військової частини видав наказ про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини або місця служби.
Представник позивача у відповіді на відзив не погодився з доводами відповідача та продовжував наполягати на задоволенні позовних вимог.
Позиція та висновки суду
Оцінюючи обставини справи № 280/1389/26, суд виходив із того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також їх посадові особи зобов’язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Суд послався на Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу», яким регулюються відносини між державою і громадянами у зв’язку з виконанням ними конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначаються загальні засади проходження військової служби.
Суд зазначив, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов’язком громадян, а військова служба є державною службою особливого характеру.
Також суд врахував положення Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до яких під час мобілізації громадяни зобов’язані, зокрема, з’являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, визначення їх призначення на особливий період та виконання інших передбачених законом мобілізаційних заходів.
Суд зазначив, що під час мобілізації на військову службу призиваються резервісти та військовозобов’язані, які перебувають у запасі та не заброньовані в установленому порядку, крім осіб, які мають передбачені законом підстави для відстрочки.
Призов військовозобов’язаних у воєнний час здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а початком проходження військової служби за призовом під час мобілізації вважається день відправлення особи до військової частини з відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Окремо суд проаналізував доводи щодо неналежного проведення медичного огляду та висновку ВЛК про придатність позивача до військової служби.
Суд зазначив, що призову під час мобілізації підлягають військовозобов’язані, які, зокрема, визнані придатними до військової служби за станом здоров’я відповідно до висновку військово-лікарської комісії.
Питання проведення медичного огляду регулюються Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 402.
Суд зауважив, що військово-лікарська експертиза передбачає вивчення та оцінку стану здоров’я особи з метою визначення ступеня її придатності до військової служби та оформлення відповідного письмового висновку.
Постанови штатних і позаштатних військово-лікарських комісій є обов’язковими до виконання. Водночас Положення № 402 встановлює спеціальний порядок їх перегляду, скасування та оскарження.
Штатні ВЛК мають повноваження переглядати, скасовувати або затверджувати постанови підпорядкованих військово-лікарських комісій. Постанови ВЛК регіонів можуть бути оскаржені до Центральної військово-лікарської комісії або в судовому порядку, а рішення та постанови Центральної ВЛК також можуть бути оскаржені до суду.
У цій справі суд встановив, що за результатами медичного огляду 3 січня 2026 року було оформлено довідку військово-лікарської комісії, відповідно до якої позивача визнано придатним до військової служби.
Суд наголосив, що незгода позивача з результатами медичного огляду або процедурою його проведення може бути предметом окремого звернення відповідно до Положення № 402 або окремого судового спору за наявності відповідних позовних вимог.
Водночас у межах цієї справи суд не вирішував питання правильності медичного діагнозу, ступеня придатності позивача до військової служби та не підміняв собою військово-лікарську комісію.
Суд звернув увагу, що довідка ВЛК, якою позивача визнано придатним до військової служби, залишалася чинною і не була скасована в установленому порядку — Центральною ВЛК або судом.
Крім того, безпосереднім предметом цього спору не були ані дії військово-лікарської комісії, ані її висновок.
За таких обставин суд дійшов висновку, що доводи про неналежне проведення медичного огляду за відсутності скасованого у встановленому порядку рішення ВЛК не є достатньою підставою для скасування наказу про призов та наказу командира військової частини про зарахування до списків особового складу.
Щодо посилання позивача на право на відстрочку у зв’язку з навчанням суд встановив, що у матеріалах справи містилася довідка, згідно з якою чоловік був студентом третього курсу денної форми навчання Національного університету «Запорізька політехніка».
При цьому у тексті судового рішення дата цієї довідки зазначена як «108.09.2023 року».
Водночас перевіркою облікових даних було встановлено, що до моменту проведення мобілізаційних заходів позивач не звертався до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення відстрочки від призову під час мобілізації на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Суд також зазначив, що позивач не надав доказів, які підтверджували б наявність у нього права на відстрочку, передбаченого статтею 23 зазначеного Закону, або доказів наявності бронювання.
У зв’язку з цим суд дійшов висновку, що відповідач правомірно здійснив призов позивача на військову службу.
За оцінкою суду, з огляду на відсутність підтверджених законодавчих підстав для звільнення позивача від призову під час мобілізації та недоведеність порушення процедури призову, підстав для визнання дій територіального центру комплектування протиправними не було.
Позовні вимоги в частині визнання протиправними дій щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації та направлення його до військової частини суд визнав необґрунтованими.
Щодо тверджень позивача про незаконне затримання та доставлення до територіального центру комплектування для проходження ВЛК суд зазначив, що у разі, якщо особа вважає, що її затримали з порушенням закону або під час затримання мало місце перевищення повноважень, вона має право звернутися до правоохоронних органів із заявою про вчинення правопорушення або зі скаргою на незаконне затримання та доставлення.
При цьому адміністративний суд зазначив, що в межах цієї справи він не наділений повноваженнями оцінювати законність таких дій.
Окремий блок правової оцінки суд присвятив вимозі щодо фактичного звільнення позивача з військової служби та виключення його зі списків особового складу військової частини.
Суд виходив із того, що особи, призвані на військову службу, набувають статусу військовослужбовців, а початок і закінчення проходження військової служби, строки служби та підстави для звільнення визначаються Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини у встановленому порядку.
Суд зазначив, що під час дії воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, можуть бути звільнені лише з підстав, прямо передбачених статтею 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
У судовому рішенні серед таких підстав наведено, зокрема, досягнення граничного віку перебування на військовій службі, відповідні підстави за станом здоров’я, набрання законної сили обвинувальним вироком суду з визначеним законом видом покарання, сімейні обставини та інші поважні причини, звільнення з полону, окремі організаційні підстави для осіб вищого офіцерського складу, а також зайняття передбачених законом посад.
Таким чином, суд наголосив, що законом встановлено конкретний перелік підстав для звільнення військовослужбовця під час дії воєнного стану та відповідну процедуру такого звільнення.
При цьому Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу», як зазначив суд, не передбачає звільнення з військової служби шляхом визнання процедури призову протиправною.
Наказ про зарахування позивача до списків особового складу вже був реалізований: чоловіка зарахували до військової частини, і він приступив до виконання службових обов’язків за посадою.
Тому, за висновком суду, саме по собі визнання процедури призову протиправною не відновлювало б попередній правовий стан та не призводило б до належного захисту прав та інтересів позивача.
Суд підкреслив, що після призову під час мобілізації в умовах воєнного стану позивач втратив статус військовозобов’язаного та набув статусу військовослужбовця. Відтак припинення військової служби можливе виключно з правових підстав, установлених статтею 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України військовослужбовець, який бажає звільнитися зі служби, повинен подати по команді відповідний рапорт та документи, які підтверджують законну підставу для звільнення.
Водночас матеріали справи не містили доказів того, що позивач звертався до командування військової частини з рапортом про звільнення з військової служби на одній із передбачених законом підстав.
У зв’язку з відсутністю такого звернення та підтверджених законом підстав для звільнення суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зобов’язання військової частини звільнити позивача з військової служби та виключити його зі списків особового складу.
За результатами оцінки заявлених вимог, положень законодавства та наявних у матеріалах справи письмових доказів Запорізький окружний адміністративний суд дійшов висновку про наявність сукупності підстав для відмови у позові.
У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій, скасування рішення щодо призову, скасування наказу про зарахування до особового складу та фактичне припинення військової служби суд відмовив повністю.
Підстав для розподілу судових витрат суд також не встановив.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
