Не все, що збудували у шлюбі, ділиться навпіл: ВС розглянув справу про АЗС і землю після розлучення
Після розірвання шлюбу чоловік звернувся до суду. Він зазначав, що дружина під час шлюбу безоплатно приватизувала земельну ділянку, а вже на цій землі вони спільними коштами побудували автозаправну станцію.
На його думку, оскільки будівництво фінансувалося обома, спільною власністю мають бути і АЗС, і земельна ділянка.
Верховний Суд же зазначив, що земельна ділянка, безоплатно приватизована одним із подружжя, є його особистою приватною власністю. Якщо під час шлюбу на ній збудовано об’єкт, що є спільною сумісною власністю подружжя, припинення права власності на земельну ділянку чи її частку можливе лише за умови одночасного присудження власнику грошової компенсації. Водночас вимога про визнання майна спільною сумісною власністю не є належним способом захисту, оскільки ефективним способом є визнання права на частку в майні або його поділ.
Деталі справи
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання спільною сумісною власністю та поділ земельної ділянки й побудованої на ній автомобільної заправної станції (АЗС). Позовні вимоги обґрунтовував тим, що за час шлюбу відповідачка отримала земельну ділянку шляхом приватизації, на якій спільними зусиллями та коштами було збудовано та введено в експлуатацію АЗС. Позивач стверджував, що вартість об’єкта істотно збільшилася (з 94 тис. грн до 718 тис. грн), що є підставою для визнання всього майна спільною власністю за ст. 62 СК України.
Позиції суду першої інстанції та апеляційного суду
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, позов задовольнив частково, визнав АЗС спільним майном, оскільки її збудовано у шлюбі, та визначив частки подружжя по 1/2 у праві власності як на АЗС, так і на земельну ділянку, мотивуючи своє рішення тим, що за ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України право на земельну ділянку слідує за правом власності на будівлю чи споруду.
Рішення Верховного Суду
ВС не погодився з висновками судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог про визнання АЗС БП спільною власністю та поділ спільного майна, рішення в цій частині скасував, ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні цих вимог з огляду на таке.
Вимога про визнання майна спільною власністю не забезпечує ефективного захисту, а є лише підставою для вирішення спору про поділ майна або визнання права на частку. Встановлення обсягу спільно нажитого майна суд має вирішувати в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення.
Земельна ділянка, набута у шлюбі шляхом приватизації, є особистою власністю одного з подружжя. Цивільний закон не містить конструкцій безкомпенсаційного припинення права власності на таку ділянку.
Якщо на особистій земельній ділянці одного з подружжя збудовано спільний об’єкт нерухомості, інший з подружжя має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат на будівництво або врахування цієї суми при поділі іншого спільного майна.
Поділ будівлі в натурі, що тягне за собою перехід права на частку земельної ділянки особи-власника до іншої особи, можливий лише за умови попереднього внесення позивачем грошової компенсації вартості такої частки землі на депозитний рахунок суду (за аналогією до ч. 5 ст. 71 СК України).
Оскільки позивач не посилався на готовність виплатити компенсацію за частку земельної ділянки, а суди попередніх інстанцій не вирішували питання такої компенсації, підстав для задоволення позову в цій частині немає. Позивач не позбавлений права вимагати компенсації своїх витрат на поліпшення майна в межах іншого спору.
Постанова Верховного Суду у справі № 369/3056/21 (провадження № 61-8040св23).
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
