Незнання про заповіт може бути поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини – суд

Херсонський апеляційний суд переглянув справу за позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позивачка просила надати їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті вітчима. Вона зазначала, що не знала про існування заповіту, складеного на її ім’я, оскільки спадкодавець помер на тимчасово окупованій території, а документи щодо спадкового майна їй передали лише восени 2025 року. Після цього вона звернулася до нотаріуса, однак дізналася про пропуск шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, вважаючи, що позивачка не довела наявності поважних причин пропуску строку.

Суд апеляційної інстанції застосував положення Цивільного кодексу України щодо спадкування. За змістом частини третьої статті 1272 ЦК України суд може визначити спадкоємцю додатковий строк для прийняття спадщини, якщо строк пропущено з поважної причини.

Також апеляційний суд послався на норми Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення має бути законним і обґрунтованим, а суд зобов’язаний повно та всебічно з’ясувати обставини справи, оцінити докази у їх сукупності та перевірити законність рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

У постанові апеляційний суд також врахував актуальні правові висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 1272 ЦК України. Зокрема, суд послався на постанови Верховного Суду від 30 грудня 2024 року у справі № 527/1229/24 та від 31 липня 2024 року у справі № 127/2149/21.

Ключове значення для вирішення справи мала правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що необізнаність спадкоємця про існування заповіту може бути визнана поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, однак така обставина має оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи, принципу свободи заповіту, правової визначеності та пропорційності втручання у права інших спадкоємців.

Колегія суддів установила, що позивачка не належала до спадкоємців за законом після смерті вітчима, не проживала з ним однією сім’єю на час відкриття спадщини, знала про наявність у спадкодавця доньок – спадкоємців першої черги, однак не знала про існування заповіту на її ім’я. Крім того, спадкодавець проживав і помер на тимчасово окупованій території, де також знаходиться спадкове майно, що ускладнювало доступ до документів і можливість з’ясувати обставини спадкування.

Апеляційний суд також витребував інформацію щодо спадкової справи та встановив, що після смерті спадкодавця вона не заводилася, а спадкоємці, які б прийняли спадщину, відсутні.

З урахуванням цих обставин, а також останньої волі спадкодавця, вираженої у заповіті, суд дійшов висновку про наявність об’єктивних, непереборних та істотних причин для визначення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини.

Херсонський апеляційний суд у справі 954/3490/25 постановою від 9 червня 2026 року заочне рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 15 квітня 2026 року скасував, та ухвалив нове – про задоволення позову. Позивачці визначено додатковий строк у три місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.