НКЕК підтримав намір Укртелекому залишити без доступу в інтернет пересічних українців

Ми раніше інформували наших читачів про монопольне рішення Укртелекому обкласти даниною інтернет-провайдерів, що під час війни використовують кабельну каналізацію, щоб на з вами надати якісний доступ в мережу. Тепер НКЕК - нацрегулятор став на бік незаконних дій цього монополіста.

Станом на сьогодні однією з найболючіших проблем на ринку електронних комунікацій є доступ до кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж (ККЕ). Саме в цій точці формується системний конфлікт, який стримує модернізацію, відновлення та розвиток мереж.

За результатами опитування АППК учасників ринку, 62% операторів не підписали додаткові угоди, які нав’язуються при доступі до ККЕ АТ «Укртелеком»  і передбачають умови, що не встановлені законодавством. Це свідчить про наявність не поодиноких спорів, а системного конфлікту між операторами, які користуються ККЕ, та інфраструктурними монополістами.

У цьому контексті зміни до Положення про кабельну каналізацію мали стати інструментом зняття напруги на ринку та встановлення чітких і прозорих правил доступу.

Проте за результатами обговорення змін до Положення про кабельну каналізацію електронних комунікаційних мереж НКЕК оприлюднила таблицю розгляду пропозицій.

Із 53 пропозицій враховано 43,4%, інші — відхилені. 

Водночас аналіз показує: дві ключові пропозиції АППК, спрямовані на запобігання зловживанням доступом до інфраструктури, були відхилені.

Норма без критеріїв — норма, яка не працює

Так, АППК пропонувала чітко визначити, що саме вважається «необхідними роботами і послугами» при доступі до ККЕ. Це критично, оскільки в проєкті заборонено вимагати роботи і витрати, які «не потрібні для забезпечення доступу», але без критеріїв ця норма є декларативною і не працює.

АППК прямо запропонувала встановити: такими не можуть вважатися роботи і послуги, які не передбачені Граничними тарифами на доступ до ККЕ, які затверджує НКЕК своїми рішеннями. Проте цю пропозицію НКЕК було відхилено. Аргумент регулятора — формальний: посилання на частину 5 статті 34 Закону України «Про електронні комунікації». Фактично НКЕК просто переписала норму закону і не зробила нічого для її застосування.

Але проблема саме в тому, що ця норма є оціночною,  допускає різне трактування і без конкретизації не може бути застосована. В результаті будь-які витрати можуть бути оголошені «необхідними», відсутні критерії для спорів, відсутній механізм захисту операторів.

У результаті норма із Закону, який прийняла Верховна Рада України і підписав Президент та яка б мала захищати ринок, перетворилася на інструмент для його подальшого перекручення. Це не регулювання. Це легалізація правової невизначеності.

Навіть під час війни — без будь-яких запобіжників

АППК також пропонувала закріпити норму: заборонити демонтаж кабелів та обладнання в кабельній каналізації в умовах воєнного стану, крім випадків рішення суду або ініціативи замовника. Це прямо передбачено ч.2 ст.19 Закону України «Про доступ до об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж». Це не нова ідея — це пряма логіка законодавства про доступ до інфраструктури і базова гарантія безперервності зв’язку. Однак через юридичні лазівки така норма поширюється на всіх операторів інфраструтури, окрім АТ «Укртелеком».   Рішення НКЕК: пропозицію відхилено, аргумент — “не предмет цього регулювання” або вже врегульовано іншими актами.  Наслідок: у підзаконному акті відсутній навіть базовий запобіжник проти демонтажу мереж під час війни саме по відношенню до єдиного інфраструктурного монополіста!

Таким чином, за результатами обговорення: АППК запропонувала два базових запобіжники від зловживань, обидва — відхилені. При цьому: залишена норма без критеріїв, яка дозволяє довільно трактувати “необхідні роботи”, не закріплена навіть законодавча логіка щодо обмеження демонтажу.

У сукупності це виглядає як рішення, яке: формально вводить обмеження, але фактично залишає контроль за доступом до ККЕ на розсуд власника інфраструктури. І саме в цих двох точках рішення НКЕК виглядає як таке, що об’єктивно грає на користь інфраструктурного монополіста, а не балансу інтересів ринку.