Нобелівську премію з медицини присудили за відкриття, яке допоможе вивчити формування спогадів нервовими клітинами

Нобелівську премію 2026 року з фізіології або медицини присуджено Карлу Дейссероту, Петеру Геґеманну й Георгу Нагелю.

За відкриття, які стосуються світлочутливих іонних каналів та оптогенетики. Про це повідомляється в акаунті премії в соцмережі Х.

Як розповіли у Каролінському Інституті (Швеція), Нобелівську премію з фізіології або медицини 2026 року присуджено за оптогенетику - метод, що дозволяє продемонструвати, як нервові клітини формують спогади, почуття та поведінку в живому мозку.

Геґеманн і Нагель відкрили дивовижний білок - каналородопсин - в одноклітинній водорості. Зі свого боку, Дейссерот перетворив цей білок на "керований світлом перемикач для нервових клітин".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У NASA розкрили амбітний план регулярних місій на Місяць

Те, як мозок керує почуттями, поведінкою та функціями організму, тривалий час залишалося загадкою.

У ХХ столітті дослідники почали вивчати, які ділянки мозку відповідають за певні функції, однак застосовувані методи не дозволяли довести наявність причинно-наслідкових зв'язків.

Сформована ними картина мозку нагадувала схематичну карту, повну знаків питання та невідомих елементів.

"Оптогенетика відкриває можливості для картування мозку, про які ми колись могли лише мріяти", - заявив Пер Свеннінгссон, голова Нобелівського комітету з фізіології або медицини.

Зазначається, що все почалося з допитливості Геґеманна. Його цікавило, як хламідомонада - одноклітинна водорість - здатна плисти в напрямку джерела світла.

На початку 2000-х років він разом із Нагелем відкрив каналородопсин - білок водорості з унікальними властивостями, розташований на поверхні клітини.

Під дією синього світла в цьому білку відкривається канал. Заряджені іони потрапляють усередину клітини, генеруючи електричний імпульс.

Дослідники виявили, що незалежно від того, в яку клітину вводили цей білок, вона ставала чутливою до світла.

Зі свого боку, Дайссерот ввів ген каналородопсину в нервові клітини щурів. Опромінюючи ці клітини синім світлом, він зміг спровокувати сигнал нерву.

Цей метод керування нервовими сигналами за допомогою світла отримав назву "оптогенетика" і швидко набув величезного значення в усьому світі.

Завдяки оптогенетиці дослідникам вдалося виявити нейронні ланцюги, які керують певними спогадами, почуттями та формами поведінки, пов'язаними з неврологічними та психіатричними розладами.

У клінічній медицині вчені застосовують цей метод, намагаючись відновити зір людям із порушеннями зору.