Нові правила госпіталізації: що варто знати пацієнтам Тальнівської громади

МОЗ України затвердило стандарт, який визначає єдині підходи до госпіталізації пацієнтів, їхнього перебування у стаціонарі, переведення та виписки. Йдеться про наказ № 1044 «Критерії госпіталізації пацієнтів для надання стаціонарної медичної допомоги». Вимоги поширюються на заклади охорони здоров’я всіх форм власності, які надають спеціалізовану медичну допомогу, а також на лікарів-ФОП із відповідною ліцензією.

Про те, що нові правила означають для пацієнтів і як діяти в разі відмови в госпіталізації, ми поспілкувалися з директором Тальнівської багатопрофільної лікарні Олегом Солодьком.

Кому потрібне лікування у стаціонарі.

Як пояснює директор, головна зміна полягає в тому, що рішення про госпіталізацію має ґрунтуватися на стані пацієнта та його потребі в цілодобовому медичному спостереженні.

– До лікарні передусім мають госпіталізувати людей із тяжким або нестабільним станом, серйозними порушеннями дихання, кровообігу чи свідомості, а також тих, кому потрібні постійний контроль життєвих показників або складні медичні втручання. Для різних захворювань передбачено відповідні клінічні критерії, – зазначає Олег Володимирович.

Водночас лікар оцінює не лише діагноз. Важливо враховувати результати обстежень, супутні захворювання, ризик погіршення та можливість безпечно лікувати людину вдома.

Чи стане складніше потрапити до лікарні

Нові правила не означають, що пацієнтам автоматично відмовлятимуть у госпіталізації. Їхня мета – визначити, кому справді потрібне перебування у стаціонарі, а кому достатньо допомоги без цілодобового спостереження.

– Якщо медичних показань до госпіталізації немає, пацієнтові можуть рекомендувати амбулаторне лікування. Це означає, що людина отримуватиме необхідну допомогу без перебування в лікарні цілодобово. Наше завдання – не відмовити пацієнтові, а правильно визначити, який вид медичної допомоги буде для нього найбезпечнішим, – додає Солодько.

За словами директора, відсутність одного з критеріїв не завжди означає, що госпіталізація не потрібна. І якщо лікар бачить медичні підстави для госпіталізації, він має обґрунтувати своє рішення та внести відповідний запис до медичної документації відповідно до вимог стандарту.

У неоднозначних випадках, стандарт передбачає режим медичного спостереження тривалістю до 24 годин для оцінювання стану пацієнта в динаміці та визначення подальшої тактики. За цей час лікарі можуть оцінити, як змінюється стан людини, провести необхідні обстеження та вирішити, чи потрібна госпіталізація. Важливо, щоб пацієнт не залишався без чіткого плану: він повинен розуміти, що робити далі, куди звертатися та за яких симптомів негайно повторно звернутися по допомогу.

Особливо уважно мають оцінювати стан літніх людей і пацієнтів із хронічними захворюваннями, адже навіть незначні зміни самопочуття в них іноді можуть свідчити про серйозні проблеми.

– Ці категорії пацієнтів потребують особливо уважного ставлення. Важливо також зважати, чи мають вони допомогу, адже не всі можуть самостійно доглядати за собою. Але сама відсутність догляду не є автоматичною підставою для госпіталізації, – зазначає Олег Володимирович.

Що робити, якщо в госпіталізації відмовили

Якщо лікар вирішив, що госпіталізація не потрібна, пацієнт може попросити пояснити причини такого рішення та надати рекомендації щодо подальшого лікування. Варто уточнити, чи потрібно пройти додаткові обстеження, звернутися до сімейного лікаря або профільного спеціаліста. Якщо самопочуття погіршується, необхідно повторно звернутися по медичну допомогу. У разі сумнівів можна попросити повторний огляд іншим лікарем або звернутися до керівництва медзакладу. Якщо ж виникли симптоми, що можуть свідчити про загрозу життю, чекати планового прийому не можна – потрібно викликати екстрену медичну допомогу.

– Відмова в госпіталізації не повинна означати, що людина залишається без допомоги. Для лікарні найважливішими залишаються три принципи: безпека пацієнта, клінічно обґрунтоване рішення та безперервність лікування, – зазначає Солодько.

Коли потрібно викликати «швидку»

У МОЗ нагадують: коли людина телефонує за номером 103, диспетчер оцінює ситуацію. Якщо є підстави для екстреного виїзду, до пацієнта направляють бригаду. Якщо стан не потребує екстреної допомоги, диспетчер може надати консультацію телефоном.

Телефонувати за номером 103 або 112 потрібно, якщо в людини:

• непритомність, порушення свідомості або судоми;
• проблеми з диханням чи його відсутність;
• раптовий біль в грудях;
• раптове порушення мовлення, слабкість у кінцівках;
• раптове погіршення або втрата зору;
• сильний головний біль із запамороченням і нудотою;
• ознаки масивної кровотечі;
• травми, що загрожують життю;
• гострий біль у животі.

Водночас сама по собі температура понад 38 °C або біль у горлі не завжди є підставою для виклику «швидкої». Якщо немає небезпечних симптомів, варто звернутися до сімейного лікаря, який оцінить стан і призначить лікування.

Бригада екстреної медичної допомоги не виїжджає для проведення планових процедур і маніпуляцій, лікування загострень хронічних захворювань, які не потребують невідкладної допомоги, надання стоматологічної допомоги, оформлення рецептів, довідок і судово-медичних висновків.

У МОЗ закликають викликати «швидку» лише в екстрених ситуаціях і пропускати автомобілі екстреної медичної допомоги на дорогах. Це допомагає бригадам швидше діставатися до людей, які потребують термінового втручання.

Тая КАЯФЮК

 Освіта Тальнівщини в умовах війни: реформа, бюджетні обмеження та проблема підвезення школярів