Огляд Добропільского напрямку - Костянтин Машовець
Противник (російські війська) продовжує наступальні дії силами своїх 2-ї та 51-ї загальновійськових армій (ЗВА) угрупування військ (УВ) «Центр», аби вийти основними силами своїх передових частин і з’єднань на ближні підступи до міста Добропілля з півдня та південного сходу.
Також війська правого флангу російського УВ «Центр», очевидно, беруть участь у наступальних діях 8-ї ЗВА УВ «Юг» у напрямку Дружківки, вздовж обох берегів річки Казённий Торець, у яких також беруть участь окремі частини й підрозділи 41-ї ЗВА та 90-ї танкової дивізії (тд) УВ «Центр».
1. Поточна ситуація на цьому напрямку характеризується досить інтенсивними «інфільтраційними» діями передових частин і підрозділів противника в тактичній зоні силами їхніх штурмових (малих піхотних) груп одночасно на кількох ділянках. Крім того, поступово зростає кількість цих груп проникнення, а також кількість штурмової піхоти противника, яка бере в них участь.
Зокрема:
- У напрямку Софіївка — Приют і Торецьке — Новомиколаївка противник намагається просунутись на північ, північний схід силами своїх малих піхотних груп і закріпитися як у самій Новомиколаївці, так і на південь від неї, а також у районі Павлівка — Приют — Торське — Новопавлівка. Поки що — не надто успішно для себе. У більшості випадків ці групи вчасно виявляються на етапі свого просування в ці райони і їх знищують. Однак окремим російським піхотинцям з їхнього складу іноді вдається вижити, а потім їх виловлюють на південь від Новомиколаївки і на протилежному (східному) березі Казенного Торця, переважно між Приютом і Новопавлівкою.
Крім того, очевидно, що в районах, де ці групи, ймовірно, накопичуються (район Софіївки, Торецької та Шахової), українські підрозділи БПЛА працюють досить активно і успішно, фактично «мінімізуючи» розмір і кількість цих груп ще на етапі їх формування та накопичення.
- Південніше Кучерів Яр(у районі кар'єрівв) також фіксується активність російських штурмових груп, які намагаються просуватися в напрямку Кучерів Яр і далі до Золотого Колодязя. Наразі противник не має суттєвого успіху по цьому напрямку.
- Противник також демонструє високу активність по напрямках Вільне — Ганнівка та Дорожне — Новий Донбас, намагаючись «зачепитися» за східні околиці самого міста Добропілля своїми штурмовими групами. Основними «вісями» дій його штурмових груп у цих напрямках стали залізниця, що веде від Дорожнього на Добропілля, і річка Бик, вздовж якої невеликі піхотні групи противника намагаються проникнути у Ганнівку.
Поки що противник не зміг досягти цих цілей. Однак невеликі «залишки» російських штурмових груп (по 2-3 піхотинця) час від часу доходять до Ганнівки та великого терикону на північно-східних околицях Добропілля, де їх швидко виявляють і знищують.
У цьому сенсі, очевидно, дії противника суттєво ускладнені тим, що він ще не може надійно та стало закріпитися в селах Вільне та Новий Донбас значними силами і використати їх як своєрідний «трамплін» для більш масованого просування на Добропілля зі сходу (там зафіксовані групи по 8-10 російських штурмовиків, які переважно займаються пошуком надійних укриттів від українських ударних БПЛА), тому його штурмові групи здебільшого змушені «стартувати» в напрямку Добропілля ще з Дорожнего та Нового Шахового і долати досить значні, як для піхоти, відстані (понад 8–9 км) до східних околиць міста. Це, у свою чергу, різко підвищує ймовірність своєчасного виявлення таких ворожих груп українськими БПЛА, ще під час їх переміщення по «маршрутах» проникнення й, відповідно, завдання по ним вогневого ураження.
- Противник також намагається просунутися по напрямку Білецьке — Чернігівка, хоча бої й досі тривають у самому Білецькому, і противник не повністю його контролює.
Ймовірно, російське командування готується посилити свою активність на цьому напрямку. Принаймні в районі села Затишок (як раз на цьому напрямку) фіксується досить значне накопичення російської штурмової піхоти та легких засобів її моторизації (до 30 одиниць). Все це в майбутньому, явно рушить у напрямку Білецького, хоча, звісно, після виявлення цього скупчення штурмової піхоти противника по ньому здійснювалися вогневі удари.
Крім того, російські підрозділи постійно намагаються закріпитися на території шахти «Чернігівська», а також проникнути в село Водянське з північного сходу та півдня, обходячи позиції Збройних сил України (ЗСУ) в Білецькому, з півдня і півночі. Поки що, у цьому сенсі, варто відзначити лише фіксацію російської невеликої піхотної групи (до 6 «тіл») на південній околиці села Світле (очевидно, вони проникли туди з боку села Шевченко). Інші спроби, ймовірно, були невдалими.
- На південь від міста Добропілля, по напрямках Новоолександрівка — Матяшево та Василівка — Добропілля (село), противник також досить активний, але переважно силами своїх малих піхотних груп.
Українські війська продовжують утримувати низку позицій на північ від Новоолександрівки та Василівки, однак очевидно, що тактичне командування противника знайшло більш-менш безпечні маршрути для просування своїх малих піхотних груп по цих напрямках, оскільки українські підрозділи змушені регулярно проводити активні пошуково-рейдові дії в районі сіл Матяшево, Добропілля, Новогришине, а також у деяких лісосмугах НА ЗАХІД від міста Добропілля, виловлюючи «надмалі» групи російських піхотинців по 2-3 «тіла».
2. Отже, щодо загальної ситуації на Добропільскому напрямку, можна зазначити, що командування російських 2-ї та 51-ї ЗВА свідомо зосереджує свої основні зусилля на південь і південний схід від міста Добропілля. Водночас, треба мати на увазі, що, очевидно, їхньою головною метою є не сам по собі прорив на ближні підступи до Добропілля, а захоплення та контроль принаймні одного з районів, розташованих безпосередньо біля цього міста, аби мати змогу зібрати там свою штурмову піхоту для подальшого його штурму.
У цьому сенсі стає зрозуміло, що окремі «забіги» російських малих піхотних груп на околицях Добропілля, навіть якщо їх чисельність зросла з 2-3 в\сл до 6-8-и, а іноді й 10-12-и, не вирішують цієї проблеми. Оскільки вони не можуть стабільно та впевнено контролювати впродовж більш-менш тривалого часу ділянку місцевості, навіть, якщо їм вдалося на ній сховатися і закріпитися...
Для цього необхідно, щоб основні сили передових частин і підрозділів противника вийшли у ці райони + мати можливість укриття та накопичення штурмової піхоти там. Поки що українське командування, що діє на Добропільскому напрямку, досить успішно цьому запобігає. Хоча, в цьому контексті воно й має дуже значний «головний біль» від постійних спроб «проникнення» численних російських штурмових груп.
На мою думку, найбільш перспективним у цьому плані районом для російських військ є район Добропілля (село) — Черніговка — Водянське — Матяшево. Думаю, саме тому наразі командування російського УВ «Центр» зосереджує на даний момент свої основні зусилля саме на стику 2-ї та 51-ї ЗВА, намагаючись прорватися туди.
Однак для досягнення цієї мети противнику явно потрібно буде виконати щонайменше ще два тактичні завдання — повністю витіснити українські війська з Білецького та просунутися з рубежу Василівка – Новоолександрівка основними силами передових частин і підрозділів у північному напрямку щонайменше ще на 4-5 км.
Як «запасний» варіант для вирішення цієї проблеми, російське командування, ймовірно, розглядає напрямки Вільне — Ганнівки та Дорожне — Новий Донбас, тобто прорив у бік Добропілля зі сходу, у смузі своєї 51-ї ЗВА.
І загалом я вважаю обидва ці варіанти еквівалентними за рівнем їх ймовірністю. Особливо враховуючи, що русло річки Бик (а також район так званих «Ганнівських дач») і залізниця з Дорожного в напрямку Нового Донбасу та Добропілля є досить зручними для поступового нарощування противником своїх зусиль.