Окупація та дистанційна робота: ВС визначив, чи можна призупинити договір із вчителем
Призупинення дії трудового договору за статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» є правомірним, якщо внаслідок військової агресії роботодавець об’єктивно не може надати працівнику роботу, а працівник не може її виконувати, зокрема через перебування на тимчасово окупованій території, неможливість організувати переведення чи дистанційну роботу та неможливість забезпечення безпечних умов праці. Сам факт організації окремих процесів у дистанційній формі не свідчить про відсутність підстав для такого призупинення. Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу КЗ «Олешківський опорний заклад № 4» у справі за позовом особи до КЗ «Олешківський опорний заклад № 4» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.
Як на обґрунтування заявлених вимог позивач (вчитель-методист) посилався на те, що він проживає в окупованому місті Олешки Херсонської області. 31 серпня 2023 року він отримав повідомлення про призупинення з ним дії трудового договору з огляду на перебування на окупованій території. Позивач вважав це рішення протиправним і дискримінаційним, оскільки мав можливість виконувати роботу дистанційно через інтернет, а роботодавець, на його думку, не зобов’язаний гарантувати безпеку працівника під час дистанційної роботи.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, мотивуючи своє рішення тим, що в умовах окупації роботодавець об’єктивно позбавлений можливості гарантувати безпеку працівника та забезпечити належні умови праці. Призупинення дії договору за таких обставин відповідає вимогам ст. 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції, рішення скасував, ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив, мотивуючи тим, що оскільки заклад освіти здійснював роботу дистанційно, він мав можливість надати роботу позивачу. Також суд вказав, що ст. 57-1 Закону України «Про освіту» є спеціальною нормою, яка має перевагу над загальними правилами призупинення договорів у період воєнного стану.
ВС не погодився з висновками суду апеляційної інстанції, рішення скасував та залишив у силі рішення суду першої інстанції з огляду на таке.
Призупинення дії трудового договору — це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і припинення працівником її виконання у зв’язку з військовою агресією, що виключає можливість надання та виконання роботи.
Оскільки місто Олешки було тимчасово окуповане, а заклад освіти переміщено на підконтрольну Україні територію, роботодавець не мав об’єктивної можливості забезпечити працівнику безпечні умови праці та належні трудові гарантії на окупованій території.
Забезпечення безпеки працівника при здійсненні ним трудової функції в умовах окупації є неможливим для роботодавця. Висновки апеляційного суду про те, що учні в окупації продовжують навчатися онлайн, не можуть бути підставою для визнання звільнення чи призупинення договору незаконним, оскільки ці обставини не впливають на обов’язки роботодавця щодо працівника.
Апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, самостійно скасувавши наказ про призупинення договору, тоді як позивач просив лише «зобов’язати поновити його на роботі шляхом поновлення дії договору.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду у справі № 766/21297/24 (провадження № 61-3319св26) можна ознайомитися за посиланням.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
