Сьогодні виповнюється 20 років авторській методиці нашого земляка — «Свобода без коду».
Водночас перший пацієнт Олександра Григоровича не вживає алкоголь ще із 1984 року, відколи молодий лікар лише закінчив медичний інститут. Та до створення найкращої методики були пройдені особливі кроки.
У 1989 році Ніна Федорівна Холодіонова з Орджонікідзе, за порадою знайомих, приїхала до Вінниці саме до Олександра Овсянюка. Через тяжку алергію на знеболювальні препарати наркоз був протипоказаний, хоча пухлину потрібно було терміново видаляти. Її довіра була абсолютною.
Невдовзі вінницька преса опублікувала статтю «Операція без наркозу», а всесоюзна «Комсомольська правда» — матеріал «Вінницький лікар» зі світлиною Олександра Овсянюка, хірурга Василя Дучала та видаленої пухлини розміром із кулак.
— Саме після цієї публікації мене запросили до Москви, — згадує Олександр Григорович. — Тоді тривала державна боротьба з пияцтвом. Але, на жаль, деякі високопосадовці самі страждали від алкогольної залежності, а їхні діти — від наркотичної. Їм була потрібна анонімна допомога.
У 1989 році в столиці СРСР на лікаря чекав успіх. Його запросили проводити всесоюзні лікувально-оздоровчі радіосеанси у програмі «Музика і психотерапія». Попри популярність, він завжди уникав гучної реклами. Але й сьогодні збереглися фотографії та відеозаписи тих років. Це була високопрофесійна альтернатива гучним і скандальним «екстрасенсам» того часу. Сам лікар каже, що прагнув запалити в людських серцях три свічки — Надії, Віри та Любові.
Люди пам’ятають переповнені зали на початку 90-х років. На творчих зустрічах люди відмовлялися від алкоголю, куріння й переїдання. Чимало з них позбувалися тяжких недуг. І сьогодні в кабінеті лікаря висить картина, подарована відомою художницею, яка, за її словами, також повернулася до життя майже «з того світу».
— Чому в столичній залі вишикувалася така черга людей із квітами? Невже Ви були популярнішим за Софію Ротару?
— Куди мені до Софії Михайлівни? Я лише звичайний вінницький лікар. Можливо, людям подобалося те, що кожному з них я повертав назад одну квітку.
— Чому на сцені стояло так багато пляшок і банок із водою?
— Я неодноразово повторював, що нічого не «заряджаю», як Алан Чумак. Але люди не хотіли слухати.
— Чому Ви ініціювали офіційну заборону масових сеансів?
— Тому що з’явилося надто багато небезпечних шахраїв і самозванців. Один навіть назвав себе моїм учнем і танцював на сцені «лікувальну» лезгинку. Це епідемія зневіри. Навішування ярликів, змішування різних понять і людей в одну купу — це не шлях до істини. І з такими речами не жартують з багатьох причин.
Після розпаду СРСР Олександр Овсянюк повернувся до рідної Вінниці.
Але щоб знайти своє місце вже в незалежній Україні, довелося майже все починати спочатку. Сьогодні доктор займається лише наркологією за власною методикою. Це лікарська таємниця: «Так зберігається чистота теми».
— Що б Ви хотіли побажати нашим землякам?
— Будьте єдині. Перемагайте. Вірте!
Бесіду з Олександром Григоровичем провів Святослав Нагорний.