Пенсійний фонд не платить після рішення суду: як отримати пенсійні виплати без відмовок про відсутність асигнувань

Виграний суд проти Пенсійного фонду сьогодні — це лише 50% успіху. Решта 50% — це виснажлива боротьба за реальні гроші, які ПФУ роками відмовляється платити, прикриваючись Постановою № 821 та порожніми рахунками. Практика адміністративних судів демонструє зміну підходу до контролю за виконанням рішень Пенсійним фондом. Суди дедалі частіше визнають, що сам по собі перерахунок пенсії не означає виконання рішення і відмовляються приймати формальні звіти ПФУ, застосовують персональні штрафи до керівників органів Фонду та змінюють спосіб виконання рішень на стягнення конкретних сум. Саме такі процесуальні механізми сьогодні є найбільш ефективними для пенсіонерів, які прагнуть не лише виграти суд, а й реально отримати присуджені кошти.

Наразі ж Пенсійний фонд України накопичив вже понад 97 мільярдів гривень боргів за судовими рішеннями, і основна його стратегія залишається незмінною — здійснити формальний перерахунок у базі даних і роками чекати на бюджетні призначення.

Проте, як уже повідомляла «Судово-юридична газета» Шостий апеляційний адміністративний суд у справі № 320/51895/25  визнав пункти 1, 2, 3 сумнозвісної Постанови № 821 протиправними та нечинними. Верховний Суд ухвалою від 21 липня відкрив касаційне провадження у справі щодо законності цієї Постанови.

Кабмін намагається зберегти механізм виплат, запроваджений Постановою № 821, тобто в залежності від наявності  асигнувань. Проте поки Верховний Суд відмовив Уряду у зупиненні дії рішень попередніх інстанцій. Це означає, що на час касаційного перегляду Постанова № 821 залишається нечинною, а пенсіонери мають повне право вимагати виплат у загальному порядку, не чекаючи міфічних черг.

Судовий контроль

Судовий контроль є формою превентивного впливу на боржника. Згідно зі ст. 382 КАС України, суд може зобов’язати ПФУ подати звіт про виконання рішення.

Кейс № 420/24997/23 за позовом пенсіонерав до Головного управління Пенсійного фонду України є показовим прикладом тривалої боротьби за реальне виконання судового рішення в умовах системного опору пенсійних органів.

Позивач звернувся до суду з вимогою визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо розрахунку та виплати його пенсії, починаючи з 1 лютого 1998 року, з урахуванням індексації та численних постанов Кабінету Міністрів України (КМУ). Суд зобов’язав фонд здійснити повний перерахунок та виплату пенсії, включаючи індексацію та компенсацію втрати частини доходів.

У межах судового контролю ГУ ПФУ подало звіт, у якому визнало наявність заборгованості перед пенсіонером, загальна сума боргу становила 641 774,75 грн.

Незважаючи на проведення розрахунку, фактичні виплати були частковими: наприкінці 2025 року було виплачено лише 19 445,52 грн, а протягом січня-квітня 2026 року — по 2 361 грн щомісяця. Решту боргу ПФУ вніс до внутрішнього реєстру, посилаючись на відсутність бюджетних асигнувань та положення Постанови КМУ № 821.

Одеський окружний адміністративний суд спочатку прийняв звіт фонду, вважаючи заходи керівника ГУ ПФУ достатніми. Проте апеляційний суд цей висновок скасував, сформулювавши інші юридичні позиції.

В чергове, в судовому рішенні було наголошено, що сам лише перерахунок — це не виконання. Виконання вважається завершеним лише після фактичної виплати нарахованих коштів стягувачу.

Тривала відсутність належного бюджетного фінансування не може слугувати правовою підставою для звільнення боржника від обов’язку виконання рішення, яке набрало законної сили.

Право на суд було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала невиконання остаточного рішення на шкоду однієї зі сторін (посилання на практику ЄСПЛ «Горнсбі проти Греції»).

Хоча апеляційний суд відмовив у прийнятті звіту ПФУ через невиплату коштів, він вирішив не накладати штраф на керівника ГУ ПФУ. Суд встановив, що керівник вжив «залежних від нього дій» — зокрема, направляв запити до центрального апарату ПФУ щодо виділення коштів, що згідно з ч. 5 ст. 382-3 КАСУ може бути підставою для звільнення від штрафу.

Штрафні санкції проти керівництва ПФУ

Стаття 382-3 КАСУ передбачає накладення на керівника органу штрафу від 20 до 40 прожиткових мінімумів (від 60 560 грн) за невиконання рішення або відмову у прийнятті звіту.

Адміністративна справа № 639/3600/17 є ще одним прикладом судового контролю та накладення персональних штрафів на керівництво державних органів через тривале невиконання рішень щодо перерахунку пенсії.

Позивач звернувся до суду з позовом до органів ПФУ, Податкової служби та Держпраці, з вимогами визнати протиправною відмову ПФУ у перерахунку пенсії на підставі довідки про заробітну плату.

Районний суд частково задовольнив позов, визнав відмову ПФУ незаконною та зобов’язав орган здійснити перерахунок, апеляційний суд скасував рішення першої інстанції та ухвалив нове, уточнивши період перерахунку.

Через ігнорування ПФУ рішень суду, позивач ініціював судовий контроль. Суд встановив 30-денний строк для подання звіту про виконання.

Далі суд першої інстанції помилково прийняв та затвердив звіти ДПС та ПФУ, попри заперечення позивача. Апеляційний адміністративний суд скасував ухвалу про прийняття звітів, визнавши їх такими, що не підтверджують реального виконання, та вдався до крайніх заходів.

На керівника ГУ ДПС було накладено штраф у розмірі 60 560 грн, на  керівника ГУ ПФУ також накладено штраф у розмірі 60 560 грн.

Згідно із законом, 50% суми кожного штрафу (по 30 280 грн) стягнуто безпосередньо на користь позивача, інші 50% — до Державного бюджету.

Оскільки штрафи не були сплачені, позивач подав нову заяву про встановлення контролю вже за сплатою цих штрафів.

Справа № 639/3600/17 підтверджує, що суди апеляційної інстанції мають повноваження не лише відхиляти звіти органів влади, а й накладати значні персональні фінансові санкції у разі доведення факту «формального» виконання рішень без фактичної виплати коштів або видачі необхідних документів.

Зміна способу виконання

Коли ПФУ роками заявляє про відсутність грошей, дієвим механізмом є зміна способу виконання рішення (ст. 378 КАСУ).

Кейс Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 480/2596/25 демонструє перехід від пасивного очікування виплат до активного механізму стягнення коштів через зміну способу виконання рішення.

Позивач звернувся до суду через відмову ГУ Пенсійного фонду України в Сумській області провести належну індексацію пенсії. Суд визнав бездіяльність ПФУ протиправною та зобов’язав здійснити перерахунок і виплату пенсії з 06.10.2024 (із застосуванням коефіцієнта 1,0796) та з 01.03.2025 (із застосуванням коефіцієнтів 1,0796 та 1,115). Рішення набрало законної сили 09.09.2025 після апеляційного перегляду.

Попри те, що 10.10.2025 суд встановив судовий контроль, ПФУ виконав рішення лише частково. Фонд провів перерахунок, за яким загальна сума заборгованості за період з 06.10.2024 по 30.11.2025 склала 5 965,22 грн.

Посилаючись на Постанову КМУ № 821, ПФУ виплатив лише 2 186,87 грн, заявивши, що решта суми буде сплачена за наявності бюджетних призначень.

Важливим етапом цієї справи стала ухвала суду, якою було змінено спосіб виконання судового рішення. Саме це процесуальне рішення суттєво вплинуло на подальший перебіг виконавчого провадження та фактично змінило юридичний статус боргу. Суд задовольнив заяву виконавчої служби та змінив спосіб і порядок виконання рішення: замість «зобов’язання перерахувати та виплатити» суд постановив «стягнути» з ГУ ПФУ на користь позивача суму 3 778,35 грн.

Зміна способу на стягнення означає, що справа не передбачає добровільного виконання Фондом і переходить до процедури безспірного списання коштів органами Казначейства.

Для реального отримання грошей пенсіонеру варто вимагати не просто звітів про перерахунок, а саме зміни способу виконання рішення на стягнення конкретної суми, що дозволяє органам Казначейства списувати кошти з рахунків ПФУ без згоди останнього.

Чому зміна способу виконання настільки важлива

Поки суд лише зобов’язує Пенсійний фонд провести перерахунок та здійснити виплату, виконання рішення залежить від дій самого боржника. Після зміни способу виконання рішення суд визначає конкретну суму, яка підлягає стягненню. Це відкриває можливість безспірного списання коштів органами Державної казначейської служби.

Обґрунтування відмовами про відсутність асигнувань

Суди посилаються на практику ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції», зазначаючи, що право на суд було б ілюзорним, якби внутрішня система дозволяла ігнорувати остаточні рішення.

Хоча Бюджетний кодекс забороняє взяття зобов’язань без асигнувань, Конституція (ст. 129-1) та КАС України (ст. 370) ставлять обов’язковість судового рішення вище за відомчі розписи.

У справі № 420/24997/23 суд наголосив: тривала відсутність фінансування не може бути підставою для звільнення від обов’язку виконання.

Висновок

Ситуація з виплатами ПФУ у 2026 році перебуває у фазі критичного зламу. Держава наразі не може використовувати Постанову №821 як універсальний захист.

Судовий контроль — це не просто формальність, а єдиний дієвий механізм реалізації права на соціальний захист в умовах, коли державний орган обирає шлях саботажу. Відсутність асигнувань — це проблема держави, а не громадянина, який захистив своє право у суді.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.