«Перед бойовим вильотом я слухаю джаз»: історія пілота Су-27, який захищає небо над Україною

Його робота починається з тиші та кількох хвилин джазу в навушниках. Це не просто звичка, це спосіб зосередитися перед тим, як піднятися в небо. Станіслав – льотчик-винищувач Су-27 Повітряного командування «Центр», для якого захист українського неба став справою життя.

Джерело: 831-ша Миргородська бригада тактичної авіації

Від захоплення «Мрією» до бойових вильотів

Шлях Станіслава в авіацію розпочався з дитячого захоплення. Спершу він побачив величний політ Ан-225 «Мрія», згодом винищувачі на параді в центрі Києва. Саме тоді прийшло усвідомлення: він хоче бути серед тих, хто тримає небо.

На сьогодні це вже не дитяча мрія, а щоденна робота, у якій немає права на помилку.

«Коли ти в польоті, під тобою – міста, будинки, люди. І ти розумієш, заради кого це робиш», – розповідає пілот.

Перша збита ракета та холодний розрахунок

Станіслав добре пам’ятає свою першу велику перемогу в повітрі – збиття крилатої ракети «Калібр». Це був нічний виліт: швидке наведення, захоплення цілі, пуск.

«Я побачив її в прицілі, відпрацював – і зрозумів: ця ракета вже нікуди не долетить», – згадує військовослужбовець.

Льотчик зізнається: під час бою емоцій немає, лише чіткий алгоритм дій. Але після приземлення приходить усвідомлення – за курсом ракети був населений пункт, і цей влучний постріл урятував чиїсь здоров’я чи взагалі життя.

Війна як постійний іспит

Війна диктує жорсткий темп: постійна напруга та мінімум сну. Станіслав зазначає, що противник постійно шукає нові тактики, але українські пілоти адаптуються швидше.

«Вони навчаються. Ми – також. І навіть швидше. Бо для нас це не просто робота, це – наш дім», – наголошує воїн.

У кабіні літака він не думає ні про страх, ні про втому. Тільки про задачу.

«Кожен виліт – це про відповідальність, – каже льотчик. – Переможемо – тоді й виспимося».

Найкраща професія у світі

Станіслав називає свою роботу найкращою не через романтику польотів, а через її глибокий сенс. Кожен виліт для нього — це шанс зупинити ворожу зброю та зберегти цілим українське місто.

Пілот дякує українцям за невтомну підтримку й висловлює впевненість, що перемога – близько.

матеріал підготувал/ла: Віолета Скрипнікова