Мешканці Голованівської громади просять підтримати петицію до Президента про присвоєння звання Героя України загиблому земляку – ветерану АТО, військовослужбовцю Олександру Закалашнюку.
Про це повідомляє Перша електронна газета.
Олександр народився у Голованівську з першою річницею незалежності України – 24 серпня 1992 року – і захищав її ціною власного життя.
З дитинства — допитливий, розумний та чесний. Як і всі хлопці — любив грати у футбол і рибалити. Як і всі Захисники — не терпів брехні, несправедливості і коли кривдять слабших. Адже його виховували у родині, яка сама була і є живим прикладом честі, совісті і відповідальності. Алла і Юрій Закалашнюки передали своєму сину всі ті людські цінності, якими були наділені самі, зростивши для нашої країни добру, щиру, відповідальну, чесну Людину.

Для Сашка поняття “патріотизму” було не просто гарним і гучним словом. Любов і повага до своєї землі, країни, народу жили в його серці. Він відчував це, як ми відчуваємо тепло і холод, біль і спрагу. Тож коли на Україну вперше посунув ворг, ламаючи кордони Криму і Донбасу, Сашко взяв до рук зброю, щоб захистити свій народ. Хоч на той час за його плечима були лише освіта, здобута в Київському технікумі менеджменту транспортного будування, та досвід роботи в Голованівському РЕМі.
Він мав звання молодшого сержанта, був заступником командира бойової машини — навідником-оператором 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти в/ч А0989.
Статус учасником бойових дій Олександр отримав ще у 2016 році. За самовіддану службу був нагороджений:
- нагрудним знаком 56 окремої мотопіхотної бригади «Мужність єднає покоління»,
- нагородою Всеукраїнського об’єднання «Країна» — «За мужність і відвагу»,
- відзнакою Кіровоградської області «За мужність і відвагу».

А поза полем бою Сашко залишався добрим сином, який шанував старших; вірним чоловіком, який щиро кохав і безмежно поважав свою дружину Віту; терплячим батьком, який виховував своїх діток — Дашу й Максима, прививаючи їм ті ж високі моральні цінності і людські якості, які малим отримав від своїх батьків.
Він був надійною опорою для всієї великої родини Закалашнюків і гідним прикладом Честі і Людяності для односельців.

Сашко зник безвісти 11 лютого 2024 року. Довга тиша била набатом по серцях його рідних.
Його мама – прекрасна, мудра вчителька Алла Анатоліївна Закалашнюк – не витримала цієї невідомості. Вона відчувала, що сина нестало. У квітні 2025 року її душа полинула у засвіти, до Сашка.

А ще через рік (у березні 2026-го) офіційне сповіщення з ТЦК та результати експертизи ДНК обірвали останню ниточку надії для родини Закалашнюків:
Олександр героїчно загинув 11 лютого 2024 року (у день свого зникнення) в районі населеного пункту Богданівка Бахмутського району Донецької області.
Його поховали 28 березня 2026 року у рідному селищі.
Нині ж родина, друзі, вся громада звертається до українців з проханням підтримати петицію про присвоєння Олександру Закалашнюку звання Героя України, щоб вшанувати його багаторічну самовіддану службу і героїзм у захисті нашої країни.
Підтримати петицію можна за цим посиланням https://petition.president.gov.ua/petition/266860.

Читайте також: Військові 121 бригади відкрили збір на новий пікап (ЯК ПІДТРИМАТИ)

Залишити коментар: