Підгайцівська громада попрощалася з Героєм Леонідом Гричанюком
28-02-2026 21:08
28 лютого Підгайцівська громада схилила голови у глибокій скорботі. Цей день став Днем жалоби – провели в останню земну дорогу нашого земляка, мужнього захисника, старшого сержанта Леоніда Гричанюка (08.08.1974 р.н.).
Його шлях до місця вічного спочинку був вистелений не лише квітами і гіллям ялини, а й нестерпним очікуванням довжиною у 16 місяців. Леонід приєднався до лав ЗСУ у липні 2024 року, ставши навідником-оператором механізованого батальйону.
1 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Погребки Курської області зв’язок із ним обірвався. Родина отримала звістку: «зник безвісти». Майже півтора року рідні жили вірою, шукали, молилися і сподівалися, що Леонід живий, можливо, перебуває у полоні... Але лютий 2026 року приніс чорну звістку: старший сержант Гричанюк загинув того самого листопадового дня внаслідок бойового ураження, захищаючи незалежність України. Йому назавжди залишиться 50.
Леонід був не лише воїном, а й душею своєї громади. Випускник Борохівської школи, він завжди був у центрі культурного життя – його голос звучав у аматорських колективах, він любив співати акапельно, даруючи людям радість. Сьогодні ж під супровід військового оркестру звучала його остання скорботна мелодія.
Прощання відбулося з усіма військовими почестями: колона автомобілів супроводу проводжала Героя від БЮРО СМЕ до рідного Борохова, люди схиляли коліна у шані. Біля рідної домівки відбулася щемлива літія, після якої піша хода вирушила до Храму. Священники здійснили чин похорону, а далі багатолюдна процесія під звуки оркестру провела Леоніда до місцевого цвинтаря, де під постріли пошани і мелодію державного гімну тіло опустили у рідну землю.
У загиблого залишилися згорьовані батьки, дружина, двоє дітей та двоє внуків, для яких він був найкращим батьком, дідусем та Героєм.
Редакція Волинських Новин висловлює щирі співчуття рідним. Вічна пам’ять і слава Герою!
Його шлях до місця вічного спочинку був вистелений не лише квітами і гіллям ялини, а й нестерпним очікуванням довжиною у 16 місяців. Леонід приєднався до лав ЗСУ у липні 2024 року, ставши навідником-оператором механізованого батальйону.
1 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Погребки Курської області зв’язок із ним обірвався. Родина отримала звістку: «зник безвісти». Майже півтора року рідні жили вірою, шукали, молилися і сподівалися, що Леонід живий, можливо, перебуває у полоні... Але лютий 2026 року приніс чорну звістку: старший сержант Гричанюк загинув того самого листопадового дня внаслідок бойового ураження, захищаючи незалежність України. Йому назавжди залишиться 50.
Леонід був не лише воїном, а й душею своєї громади. Випускник Борохівської школи, він завжди був у центрі культурного життя – його голос звучав у аматорських колективах, він любив співати акапельно, даруючи людям радість. Сьогодні ж під супровід військового оркестру звучала його остання скорботна мелодія.
Прощання відбулося з усіма військовими почестями: колона автомобілів супроводу проводжала Героя від БЮРО СМЕ до рідного Борохова, люди схиляли коліна у шані. Біля рідної домівки відбулася щемлива літія, після якої піша хода вирушила до Храму. Священники здійснили чин похорону, а далі багатолюдна процесія під звуки оркестру провела Леоніда до місцевого цвинтаря, де під постріли пошани і мелодію державного гімну тіло опустили у рідну землю.
У загиблого залишилися згорьовані батьки, дружина, двоє дітей та двоє внуків, для яких він був найкращим батьком, дідусем та Героєм.
Редакція Волинських Новин висловлює щирі співчуття рідним. Вічна пам’ять і слава Герою!
Источник:
Волинські Новини





