Після гострого коронарного синдрому реабілітацію бажано розпочати протягом перших 14 днів, але не пізніше ніж за 30 днів. Після аортокоронарного шунтування її рекомендують починати протягом 28 днів і не відкладати довше ніж на 42 дні.
Водночас строки початку фізичних навантажень залежать від клінічного стану пацієнта: перед ними потрібно оцінити ризики та можливі протипоказання.
Інші складові реабілітації — зокрема, консультації щодо харчування, психологічну підтримку й оптимізацію медикаментозного лікування — можна впроваджувати відповідно до потреб людини та її стану.
За рекомендаціями ESC, кардіореабілітація має бути частиною тривалого ведення людей із серцево-судинними захворюваннями. Її мета — допомогти пацієнтам відновити фізичне функціонування, поліпшити психологічний стан і якість життя, а також контролювати чинники ризику повторних серцево-судинних подій.
Комплексна програма може включати:
- індивідуально підібрану фізичну активність і структуровані тренування;
- оптимізацію медикаментозного лікування;
- корекцію харчування, контроль маси тіла та складу тіла;
- допомогу у відмові від тютюнопаління;
- психологічну та психосоціальну підтримку;
- навчання самоконтролю й управління власним станом;
- підтримку повернення до роботи та повсякденної активності.
Програму мають адаптувати до потреб конкретного пацієнта. При цьому враховують не лише фізичні показники, а й психологічний стан, соціальне функціонування та особисті цілі людини.
ESC рекомендує розглядати дистанційну кардіореабілітацію та гібридні формати, які поєднують очні заняття з дистанційним супроводом. Для окремих пацієнтів із гострими й хронічними коронарними синдромами, після коронарних втручань, а також із серцевою недостатністю такі формати можуть бути альтернативою реабілітації виключно в спеціалізованому центрі.
Для дистанційного супроводу можуть використовувати відеоконсультації, мобільні застосунки, носимі пристрої та засоби телемоніторингу. Вони допомагають відстежувати стан пацієнта, підтримувати зв’язок із медичною командою й адаптувати програму до його потреб.
Водночас дистанційний формат не скасовує медичного контролю. Вибір програми залежить від клінічних ризиків, стану та потреб пацієнта, а також доступної інфраструктури.
У рекомендаціях також розглядають потенціал штучного інтелекту в кардіореабілітації. Зокрема, його можуть застосовувати для аналізу фізіологічних даних, персоналізації тренувань, раннього виявлення можливих проблем і підтримки клінічних рішень.
Однак для використання таких інструментів потрібні клінічна валідація, захист персональних даних, прозорість алгоритмів і контроль з боку медичних фахівців.
Окрему увагу ESC приділяє доступності реабілітації та залученню пацієнтів до програм. Серед можливих рішень — автоматичне направлення на кардіореабілітацію, персональне запрошення на первинну оцінку та гнучкіші формати занять.
У рекомендаціях також наголошують на потребі враховувати бар’єри, через які жінки рідше долучаються до програм. Серед можливих підходів — гнучкий графік, психосоціальна підтримка та домашня телереабілітація.
Додатковий контекст щодо фізичної активності дає окрема наукова заява Американського коледжу кардіології (ACC). У ній наголошують, що користь для серця можна отримати й без щоденної цілі у 10 тисяч кроків.
За даними метааналізу, на який посилаються автори заяви, близько 7000 кроків на день були пов’язані з на 47% нижчим ризиком смерті від усіх причин і серцево-судинної смерті порівняно з приблизно 2000 кроками. Це статистичний зв’язок, а не доказ того, що саме така кількість кроків гарантовано знижує ризик для кожної людини.
ACC також рекомендує здоровим дорослим і людям зі стабільними хронічними серцево-судинними захворюваннями прагнути щонайменше 150 хвилин аеробної активності помірної інтенсивності або 75 хвилин інтенсивної активності на тиждень. За можливості обсяг фізичних навантажень можна збільшувати.
Водночас особливо важливим є перехід від малорухливого способу життя до регулярної фізичної активності. Її вид та інтенсивність потрібно добирати з урахуванням стану здоров’я людини.
