Після крадіжки став вчителем, після наркотиків – волонтером: як на Волині перевиховують засуджених

Житель Волині скоїв крадіжку автомобіля, однак після відбуття покарання змінив своє життя – влаштувався учителем та поступив в університет. Іншого судили за грабіж під впливом наркозалежності, проте після роботи над собою він почав їздити на схід України як волонтер.

Ці та інші історії стали можливими завдяки роботі з перевиховання засуджених, яку проводить Центр пробації у Волинській області. Державна установа перебуває в підпорядкуванні Міністерства юстиції України. На Волині розташовані 17 підрозділів зі штатом у понад 80 працівників.

Волинські Новини поговорили із керівництвом обласного Центру пробації про тонкощі взаємодії із засудженими. Яка статистика в області, передумови до вчинення злочинів і позитивні кейси людських змін – у нашому матеріалі. Пробація – це не лише контроль, а й виправлення

Державна установа «Центр пробації» працює з людьми, яких суд не ізолював від суспільства або які готуються до звільнення з місць позбавлення волі. Працівники установи контролюють виконання засудженими обов’язків, визначених Фемідою, і водночас допомагають їм повернутися до нормального життя. Вони сприяють працевлаштуванню, відновленню документів, залучають психологів, соціальні служби, готують досудові доповіді та допомагають долати залежності.

Для кожної людини пробація складає індивідуальний план роботи, щоб зменшити ризик повторного вчинення злочину. Важливо наголосити, що працівники пробації не розслідують справи й не ухвалюють вироки. Їхня роль – поєднати контроль за виконанням рішення суду з допомогою людині у виправленні та поверненні до законослухняного життя.

Якщо ж людина систематично ухиляється від обов’язків, працівники пробації повідомляють суд. Тоді умовне покарання може змінитися на реальне.

«Для держави пробація в десять разів дешевша, ніж утримання засудженого в місцях позбавлення волі. Перебуваючи під наглядом нашого органу, людина приносить користь суспільству: працює, платить податки, утримує сім’ю, бере участь у соціальному житті. Місця позбавлення волі натомість не виправляють, а тільки ізолюють людину на певний час. Зараз державна політика така, щоби позбавляти волі лише у виключних випадках», – розповів начальник філії Центру пробації у Волинській області Сергій Матвіюк. Скільки суб’єктів пробації на Волині

Станом на початок липня на обліку в Центрі пробації області перебувають 1590 осіб, із яких – близько 140 жінок і 11 неповнолітніх. Найбільше – у Луцьку, Ковелі й Нововолинську, що пояснюється високою густотою населення. Кількість клієнтів пробації щомісяця змінюється, бо одні відбувають покарання, інші стають на облік. Наприклад, за минулий рік 3225 осіб були на обліку в держустанові.

Працівники пробації отримують інформацію про громадян і вносять у Єдиний реєстр засуджених та осіб, які були взяті під варту. В кожного засудженого – електронна особова справа. Далі автоматизована система «Касандра», вивчаючи дані, у балах оцінює ризики вчинення повторного правопорушення. Для аналізу використовують 12 чинників: житло, освіта, робота, матеріальне становище, контроль над поведінкою та мисленням, психічний стан, вживання алкоголю та наркотиків, стосунки з рідними та інші.

«Наведу приклад: чоловік скоїв розбій під дією алкоголю. За індивідуальним планом для виправлення спершу прибираємо проблему вживання спиртного – шляхом направлення на лікування або через залучення до роботи із зазначеною особою волонтерів, громадські чи релігійні організації. Працюємо також над подоланням агресивної поведінки через пробаційні програми. Після цього мотивуємо людину до пошуку роботи, сприяємо у здобутті освіти», – пояснив Сергій Матвіюк. Читати ще: Як у центрі пробації на Волині допомагають засудженим соціалізуватися

До процесу ресоціалізації засуджених долучаються партнери, з якими Центр пробації уклав меморандуми про співпрацю. Йдеться про вищі навчальні заклади, релігійні організації, благодійні фонди, реабілітаційні центри, медзаклади, органи влади, держустанови. Крім того, шукають волонтерів пробації – людей з різних сфер, які добровільно готові допомогти правопорушникам.

Щодо працевлаштування, каже керівник філії, у частини роботодавців залишаються певні упередження до осіб із судимістю. Але далі все залежить від людини: якщо гарно працює, то стигматизація зникає. Також під час прийому на роботу звертають увагу на види злочинів, адже не всі вчиняються умисно.
Окремо Сергій Матвіюк подякував органам місцевого самоврядування за підтримку пробації та розуміння її ролі в забезпеченні безпеки громад. Нині для підвищення ефективності обласна філія зацікавлена у працевлаштуванні нових людей і розширенні кола партнерів.

За що можна стати клієнтом пробації

Найчастіше підрозділам доводиться працювати з людьми, які вчинили корисливі злочини: крадіжка, грабіж, шахрайство, обіг наркотиків.

«Здебільшого, корисливим злочинам передує відсутність доходу. Причини безробіття – відсутність освіти, немотивованість до праці, вживання алкоголю та інші. Визначивши корінь проблеми, працюємо над мотивацією засудженого до праці. Тут у хід йдуть спілкування з особою, залучення волонтерів і звернення до Центру зайнятості», – зазначила заступниця керівника філії Ольга Васютич. Найважча категорія – нарко- та алкозалежні, бо інспекторам потрібно мотивувати людину, аби вона пройшла кваліфіковане лікування. Особам розказують, що в них є вибір: або змінюватися, або мати проблеми зі здоров’ям, або ризик втрапити за ґрати.

Злочинам, пов’язаним з агресивною поведінкою (бійки, хуліганство, порушення громадського порядку), запобігають через пробаційні програми. Там передбачені низка завдань і тренінгів, спрямованих на контроль над поведінкою та усвідомлення наслідків вчинку. Ще клієнтами центру стають за злочини, пов’язані із порушенням Правил дорожнього руху, економічні злочини та інші проступки.

«У нас усе базується на індивідуальному підході. Якщо ризики повторного правопорушення низькі, то немає потреби у виправних заходах. Тільки роз’яснюємо особам усі обмеження, що діють після рішення суду», – додала Ольга Васютич.

Налагодження контактів – як людина з людиною

Працівникам пробації доводиться мати справу з людьми різного темпераменту і стилю поведінки. Хтось скоїв злочини випадково, хтось має тривалу кримінальну історію, брак освіти чи прояви залежностей. Простіше кажучи, клієнтом пробації в сучасному світі може стати будь-який громадянин чи громадянка. І чолов’яга в піджаку та краватці, який, наприклад, із необережності потрапив у ДТП. І кремезний молодик у спортивках «Адідас» зі шлейфом бійок, дебошів або крадіжок. Проте інспектори нікого не осуджують за минуле, а намагаються зробити кращим майбутнє.

Про взаємодію з людьми, які мають судимість, розповіли керівниця Луцького міського відділу Аліса Мельничук і керівниця Луцького районного відділу Катерина Конжукова. Пані Аліса починала робочий шлях в Луцьку звичайним працівником, особисто маючи справу із засудженими. Пані Катерина після повномасштабного вторгнення переселилася з Донеччини. До того понад шість років працювала в пробації свого рідного краю.

Очільниці відділів наголошують: спілкуватися із кожним треба як людина з людиною, а не як наглядач із винуватцем.

«Нам на початках потрібно встановити контакт не як із засудженим, а як із людиною. Отримавши вирок, вивчаємо його й робимо висновки щодо того, як далі працювати. Індивідуальний план роботи складається з урахуванням деталей біографії особи», – звернула увагу Катерина Конжукова. Під час подальшої роботи стає помітно, чи людина зацікавлена у виправленні. Багато хто ще на судовому засіданні або першій зустрічі усвідомлюють свою помилку.

«За першим спілкуванням можна визначити, чи людина агресивна, чи більш спокійна. На початках клієнти пробації спілкуються дуже відсторонено, як і будь-хто, коли вперше потрапляє в незнайоме середовище. Уже в подальшому процесі людина розуміє, що нічого негативного тут не буде», – акцентувала Аліса Мельничук. Як примітили очільниці відділів, більшість засуджених насправді мають страх знову щось порушити. Проте в окремих осіб є переконання, що їм буде сумно, якщо не зроблять чогось поганого. Тож далі продовжують вчиняти правопорушення.

«Звісно, є невелика частина людей, які не усвідомлюють наслідків своїх дій. Можливо, бачили кримінал від рідних або серед оточення. Для таких жити в злочинності – звична справа. Якісь пояснення не завжди дієві, бо в голові закладена філософія «Я вже такий є». Але це теж реально змінити завдяки відвідуванню Центру пробації», – відзначила Аліса Мельничук.

Робота з ветеранами – новий виклик

Зважаючи на реалії в Україні, роботу з ветеранами варто розглядати окремо. У більшості таких осіб є бойовий досвід, тому спілкування потребує особливого підходу та подекуди залучення психологів. Також варто взяти до уваги, що не всі ветерани можуть повноцінно повернутися в суспільство після звільнення зі служби, зокрема через брак роботи та стан здоров’я.

На обліку органів пробації Волині станом на кінець першої половини 2026-го перебуває 114 ветеранів. Ще майже дві сотні осіб із судимістю служать в лавах Збройних сил. Зі слів Сергія Матвіюка, вплив перебування на війні позначається на людях, бо 60% вчинили правопорушення після звільнення зі служби. Серед найпоширеніших злочинів – незаконне поводження зі зброєю, хуліганство, самовільне залишення частини.

«Державна установа – на етапі розробки методик роботи з ветеранами. Залучаємо ветеранські, громадські і державні організації. У нашому штаті введено відділ психологічної роботи. Також важливим елементом є пошук волонтерів пробації, які мають бойовий досвід, аби спілкування з ветеранами відбувалося на рівних. За рахунок більшої довіри до людини матимемо змогу побачити основні проблеми», – сказав керівник.

«Наразі робота з ветеранами стає актуальною, бо дедалі більше осіб повертаються із зони бойових дій. Для цього інспектори проходять тренінги з вивченням психологічних методик, які допоможуть завоювати прихильність особи. Крім того, за потреби скеровуємо ветерана до партнерів, які надають юридичну, психологічну й соціальну допомоги», – акцентувала керівниця Луцького районного відділу Катерина Конжукова. Читати ще: «Треба змінювати сприйняття ветерана в суспільстві», – директор департаменту з питань ветеранської політики Луцькради. Інтерв'ю

До слова, для ветеранів нині діють чимало державних програм та пільг щодо здобуття освіти, пошуку роботи, відкриття власної справи. Для детального ознайомлення варто звернутися до служби зайнятості, у ветеранський хаб чи департаменти з питань ветеранської політики при місцевої органах влади.

Історії змін, які стають прикладом для інших

Як свідчить статистика Волині, аж 99% людей після перебування в пробації більше не вчиняють правопорушень. За половину поточного року лише 12 осіб наважилися на повторний злочин. За словами Сергія Матвіюка, ці люди вже обрали собі кримінальний стиль життя: десять були раніше судимими, вісім не працювали й не навчалися. Численна більшість засуджених у подальшому знайшли роботу, створили сім’ю і забули про кримінальну стежку. На прохання Волинських Новин в обласній пробації поділилися прикладами успішної роботи, в результаті чого люди із судимостями віднайшли своє місце в суспільстві. З етичних міркувань ми замінили імена й приховали деяку особисту інформацію громадян.

У біографії волинянина Данила були судимості за вимагання, крадіжку й заволодіння чужим авто. Уперше вчинив злочин у 17 років. Хлопець виховувався в неповній багатодітній сім’ї: батько помер, мати часто їздила на заробітки, один брат був неодноразово судимий, інший загинув на війні.

У 2023-му Данило п’яним розбив скло в автобусі, після чого попросив допомоги в працівників пробації. Мовляв, не контролює свої дії, коли перебуває в стані алкогольного сп’яніння, але дуже не хоче потрапити у в’язницю. Пробація направила хлопця в партнерську релігійну організацію.

Пройшовши курс реабілітації від алкогольної залежності, волинянин сам став членом християнської церкви. Далі служив у війську, а після звільнення зайнявся організацією спортивно-оздоровчих заходів для молоді. Торік одружився, влаштувався вчителем Захисту України в один із ліцеїв області і вступив до університету. Історія Микити – це складний шлях змін, внутрішню боротьбу й шанс, що став початком нового життя. Коли він потрапив на облік, то мав судимість за незаконне перерахування коштів і був схильний виправдовувати свої вчинки. Після смерті матері молодик почав частіше вживати алкоголь, потрапив під вплив сумнівного оточення та поступово втратив відчуття стабільності в житті.

Під час роботи працівники пробації постійно підтримували його, проводили мотиваційні бесіди, допомагаючи аналізувати власні вчинки. Також у хлопця не було паспорта громадянина України, тож йому допомогли отримати документ. Робота тривала не один місяць, допоки з’явилися перші зміни.

Волинянин влаштувався верстатником на підприємство, а праця дала відчуття відповідальності і впевненості у власних силах. Він став більш спокійним, стриманим, навчився інакше реагувати на труднощі і вирішувати конфлікти діалогом. Згодом Микита добровільно вступив на військову службу, бо хотів бути корисним державі.

А ось Максим через вплив оточення та наркотичну залежність пішов на грабіж. Чоловік жив серед людей, які мали проблеми із законом. Усвідомивши помилки, він вирішив подолати залежність у реабілітаційному центрі. Під час бесід у пробації йому допомогли переосмислити життєві цінності.

Після завершення лікування Максим залишився працювати в реабілітаційному центрі, щоб на власному досвіді допомагати людям долати нарко- і алкозалежності. Він активно відвідує навчальні заклади, читаючи лекції про небезпеку наркотиків. Крім того, зайнявся волонтерською діяльністю – їздить до військових на схід України із допомогою. Ветеран війни Іван мав складний і водночас героїчний життєвий шлях. Понад 12 років присвятив службі в Збройних силах України, захищаючи державу. На фронті чоловік пережив важкі поранення, втрату побратимів та інші складні події.

Відлуння війни наклало глибокий відбиток на ментальний стан: страждав на безсоння, перші місяці не міг тримати руки в теплій воді, адже вона підсвідомо асоціювалася з кров’ю. Намагаючись втамувати внутрішній біль, Іван вдався до вживання заборонених речовин. За вживання наркотиків отримав покарання і потрапив у пробацію. Там склали план дій – подолання залежності, психоемоційне відновлення, пошук роботи, налагодження стосунків із сином-школярем.

Перебування під наглядом дозволило ветерану отримати стабільне джерело доходу та адаптуватися до повсякденного життя. Його відновлення ще триває, проте надійний фундамент до повернення в соціум вже закладено.

А ось Вікторію засудили за заподіяння тяжких тілесних ушкоджень під час перевищення меж оборони. Вона – переселенка з Донеччини, яка пережила багато горя та болю. Понад три роки провела в населеному пункті, інфраструктуру якого знищили активні бойові дії. Проте любила своє господарство й до останнього не хотіла залишати рідну оселю.

Однак жінка познайомилася з волинянином, до якого переїхала. Той привів кохану в будинок батька, де, крім нього, проживали ще двоє братів із психічними захворюваннями. У Вікторії ставалися конфлікти з обранцем та його ріднею, інколи зловживала алкоголем.

У пробації жінці допомогли позбутися частого впливу алкоголю і покращити стосунки з партнером. Тож у день шлюбу Вікторія прийшла до працівників із величезними букетами хризантем і словами вдячності. Нині переселенка господарює на орендованому обійсті. За даними української системи пробації та міжнародної практики, переважна більшість клієнтів мають ризик рецидиву злочину нижчий, якщо отримують не лише контроль, а й реальну соціальну підтримку. Саме тому, забезпечивши ефективну роботу пробаційної системи, держава може досягти успішної ресоціалізації засуджених. Це один із вагомих чинників, що зробить безпечнішим життя громадян.

Дмитро КЛИМЧУК

У матеріалі використані світлини автора

Головне фото для ілюстрації матеріалу згенеровано ШІ